Манафорт пропонував Порошенку стратегію поділу країни

мах

Погодившись на інтервю з «Голосом Америки», Ігор Гринів одразу обумовлює формат. Просить утриматись від запитань про місце і обставини його зустрічі з Полом Манафортом. Мовляв, де саме вони зустрілися, і хто був присутній, і що пили: чай чи каву, і хто перекладав – не має стосунку до суті справи. А суть, за словами Гриніва, полягає у тому, що зустріч – так, була. А от співпраці – ні, не було. І та розмова у березні 2014 року виявилась єдиною, коли головний стратег Петра Порошенка і американський політтехнолог Віктора Януковича мали нагоду поспілкуватися.

Ігор Гринів: Якщо згадувати той період – саме закінчився Майдан, вийшла з в’язниці Юлія Володимирівна, і електоральне поле, фактично, дещо змінилося. Ті кандидати, які до того були фаворитами – Яценюк і Кличко – змінюються на нових фаворитів. З’являється Юлія Володимирівна, і вже до цього часу достатньо зріс рейтинг Петра Олексійовича Порошенка, який насправді під час Майдану не був ключовим спікером. Ми усі пам’ятаємо Порошенка на бульдозері [Петро Порошенко намагався зупинити штурм адміністрації президента 1 грудня 2013 року. Цей штурм, що призвів до кривавого побоїща, зараз багато хто називає російською провокацією — ГА]. Пам’ятаємо його поїздку в Крим, він тоді єдиний поїхав [у лютому 2014 р. Петро Порошенко, тоді ще народний депутат, поїхав до Криму, намагаючись зупинити конфлікт, який підбурювала на півострові Росія. – ГА]. Тому рейтинг Порошенка надзвичайно зростає.

На той час у нас вже була затверджена стратегія виборчої кампанії, яка, крім того, мала бути дуже короткою; усім було зрозуміло, що вибори відбудуться в найближчі 2-3 місяці.

І ось у березні, десь на початку місяця, свої послуги запропонував Манафорт. На той момент він уже втратив свого колишнього клієнта Януковича і, ясно, що шукав застосування своїх талантів тут в Україні.

Він, як виявилось, провів достатньо велике соціологічне дослідження через якусь українську компанію — зараз уже не пам’ятаю, яку саме. Показав мені ці результати і запропонував стратегію, що з цих результатів випливає.

Голос Америки: Чи довгою вийшла розмова?

Ігор Гринів: Зустріч тривала близько трьох годин. Мені було цікаво: якби йшлося про якісь вартісні ідеї, чи можна було б їх імплементувати в уже затверджену виборчу стратегію.

Голос Америки: Чи почули щось цікаве?

Ігор Гринів: Стратегія Манафорта повністю суперечила тій, яка на той час була затверджена і за якою ми рухалися. Отож я йому відповів, що його ідеї ідуть врозріз з нашими. І навів деякі тези тієї стратегії, яку я збирався реалізовувати як керівник кампанії. На що Манафорт відреагував: мовляв, це всього лише мрії, про таке усі мріють, бо це ідеальна ситуація — не бути кандидатом ні від Сходу, ні від Заходу.

Голос Америки: У чому, конкретно, полягала його пропозиція?

Ігор Гринів: Стратегія Манафорта, якщо коротко, зводилася до старої парадигми. Тобто треба стати кандидатом, наприклад, західної України, відтісняти свого конкурента на східну Україну і, користуючись підтримкою західної України, перемогти. А наша стратегія, яку ми на той час уже обрали, полягала у протилежному. Ми вважали, що президент, особливо у постмайданних умовах, має об’єднувати, «зшивати» Україну, і треба, щоб його підтримувала вся Україна. І дійсно, це була стратегія перемоги в першому турі. Ця стратегія і була реалізована, і Петро Олексійович переміг у першому турі з 55%. Потужний результат, а тим більше в такій країні, як Україна, яка тоді була розділена, розірвана на Схід- Захід. Причому, Порошенко тоді переміг в усіх регіонах. Жодної області не було, де б Порошенко не виграв.

Голос Америки: Чи ця зустріч з американським політтехнологом була для вас першою, чи ви бачились раніше?

Ігор Гринів: Це був перший раз, ми ніколи з ним до того не бачились. Хоча й мали багато спільних точок дотику. Адже він вів кампанію Януковича, а я її дивився, спостерігав за його кроками. Раніше, до кампанії Порошенка, я вів також кампанію Віктора Ющенка в 2004 році. Тобто ми з Манафортом завжди були, можна сказати, ключові опоненти.

Голос Америки: Ініціатором зустрічі був американець?

Ігор Гринів: Так. Я ніколи не пробував з ним зустрічатися. Я думаю, що він просто хотів якимсь чином далі залишатися в Україні і працювати тут. Він бачив, що Порошенко виграє, – а на той час це вже було майже зрозуміло, і з його боку це була ставка на фаворита. Тобто дуже легко допомагати, коли рейтинг не 4%, а 55%.

Бо на старті кампанії рейтинг Порошенка насправді був 4%. Умовно, зараз до виборів залишилося 8 місяців, а тоді за 5 місяців до виборів рейтинг Порошенка ще був 4%. Так що не завжди варто зважати на рейтинги.

Голос Америки: Тобто ви з Манафортом нічого не підписували – ніяких договорів, протоколів про наміри?

Ігор Гринів: Ні, до цього взагалі не дійшло. Вони запропонували, ми відхилили.

Голос Америки: Але ж свідок Рік Ґейтс на суді у Вашингтоні заявив, що Манафорт допомагав виборчому штабу Порошенка.

Ігор Гринів: Він сказав: «Ми допомагали Порошенку на безоплатній основі». Хотів би я бачити Манафорта, який працює на безоплатній основі! Але в них, очевидно, така логіка: вони ж працювали, вони ж пробували допомогти!

Голос Америки: А оце соціологічне дослідження, яке він приніс, про що там ішлося?

Ігор Гринів: Настрої людей, класична схема. І виходячи з тих опитувань, настрої дійсно були дещо різні на Сході і на Заході. Майдан, певним чином, розколов суспільство додатково. Але водночас загроза втрати Криму, а далі його захоплення і російська агресія насправді консолідували все українське суспільство. В Дніпропетровськ сепаратистів уже не пустили, в Запоріжжі не дали можливість розгортання сепаратистських рухів. Тому ми вже досить твердо себе почували, щоб вести виборчу кампанію в іншій парадигмі – не розділеної, а консолідованої України.

Голос Америки: Чи ви вважаєте, що Манафорт був ефективним як виборчий стратег Януковича?

Ігор Гринів: Я думаю, що так. Я думаю, що він був дуже ефективний. У Манафорта техаський підхід, ковбойський підхід. (Він здається, і сам родом з Техасу). Вони з Януковичем на тому зійшлися. Обоє ковбої, обоє пірати. Принцип такий: не працювати за правилами, не завойовувати голоси, а просто їх красти.

Я думаю, що якби не Манафорт, Янукович мав би програти вибори ще у 2010 році. Тоді почали говорити, що, може, Янукович — менше зло. І це, на тлі кризи всередині демократичних сил, привело до певної розгубленості. Мені здається, за цим теж стояли ідеї Манафорта.

Голос Америки: А як вам здається, які риси з іміджу Януковича були витвором Манафорта?

Ігор Гринів: Гасло «Тому що послідовний». Американські технологи полюбляють цей прийом. Ставити питання – чому? І потім відповідати – а тому що. Тобто вони самі формулюють, а потім відповідають. Ще у 2001-му році я почув від одного досить відомого американського політтехнолога подібну пропозицію для Віктора Андрійовича Ющенка і «Нашої України», а в 2004 році оце «Тому що» з’явилося в Януковича. І ось тепер, у 2018-у, я знову бачу рекламні слогани з «Чому?». На них базується вся кампанія Юлії Володимирівни. Напевно, цей інструмент працює, якщо він так охоче використовується. Але, на мою думку, це слід таких технологів, як Манафорт. Хтось тут знов з’явився з отих команд.

Треба також визнати вдалим рішення Манафорта, коли він наполіг на перейменуванні Партії регіонів на Опозиційний блок.-https://ukrainian.voanews.com/a/hryniv-poroshenko-manafort/4525987.html

Зрештою, за щось же 60 мільйонів йому заплатили! (сміється)

У мене взагалі складається враження, що Манафорт був не просто політтехнологом. Це такий рівень довіри, що пасує не членові команди, а скоріше члену сім’ї. Адже Манафорт потім консультував сімейні бізнеси, розміщував, купував, домовлявся. Це була вже інтеграція на серйознішому рівні. У Януковича був принцип навіть не «моя Україна», а «моя сім’я». Дуже вузьке коло людей – або безпосередньо члени сім’ї, або дуже наближені і дуже втаємничені.

Тобто я вважаю, в такому клієнті, як Янукович, вони знайшли одне одного.

Голос Америки: Хто ще входив до кола людей, з якими Манафорт спілкувався тут в Україні?

Ігор Гринів: Це були люди, які йому платили. Ви ж бачили всі прізвища, маєте перелік. Якщо хтось із них захоче говорити, то розкаже багато цікавого. Але я не думаю, що вони захочуть говорити.

і