Ключ у дверях і вони ще мають відкритися.

  • admin
  • 09.10.2018
  • Комментарии к записи Ключ у дверях і вони ще мають відкритися. отключены

1. Українська мова і русский язик в Україні не є проблемою комунікацій, це політична проблема.
Російщення українців є найважливішим фактором колонізації та асиміляції в русскій мір.
Спекуляції та маніпуляції владоможців і московської креатури на наявності двомовності в Україні стають гальмом у політичному та економічному розвитку держави, є одним з факторів сприяючих пограбуванню як україномовного так і русскоязичного населення.

2. Україну, український народ українська мова не ділить. Український народ за мовною ознакою поділили насильною русифікацією російські царі і московські комуністи.
Метою закону про українську мову є, нарешті, зєднання України у перспективі в одномовне ціле.
Дві мови в Україні це прямування до формування двох держав, російськомовна з них буде поглинена Росією.

3. Москва сформувала в Україні (особливо за 45 повоєнних роки, коли російщення йшло у містах паралельно з урбанізацією) русскоязичну комуністичну владу і примусовий апарат.
Комуномосковська влада (створюючи обставини мовної дискримінації) російщила в Україні не тільки українців, а й всі етнічні меншини (окрім русских). Русскі у мовних питаннях в Україні були у впривілейованому стані.

4. Вже більше 25 років у незалежній Україні посткомуністичним правлячим класом здійснювалася політика збереження совкового мовного статус-кво. Тобто збереження результатів російщення і продовження російщення новими засобами (адмінресурс + долар).

Владоможці наче б говорили: ми за демократизацію і європейські цінності, ми за декомунізацію, ми за приватизацію і приватну власність, але…
Результати насильницького зросіщення українців залишити.

5. Саме трагедії і драми навязаної наступом русского міра Україні війни сприяють постановці у порядок денний закону про українську мову в Україні. Хоча і досі ще звучать голоси: “Не на часі. Не пора. Думаймо не про мову, а про економіку – маючи на увазі – продовжуймо російщення”. Хоча наші “здобутки” в справах економіки і корупції мають одну з політичних причини – двомовність, зросійщення.
Більшість русскоязичних вже зрозуміла роль язика в кількості грошей у їхніх гаманцях і мовчазною згодою супроводжує обговорення цього питаннях у ВР та ЗМІ. Нарешті пора.
Реально без цього закону російськомовна Україна залишається у таборі русского міра.

6. Цей закон має бути законом про захист та розвиток української мови як державної і не трактувати права мов меншин. Для мов меншин має бути прийнятий окремий закон. Захист прав мов національних меншин не має перешкоджати чи стримувати розвитку і застосування української мови і не має сприяти російщенню громадян України.

На жаль, не відомо як сприймають та ставляться до закону про українську мову самі меншини.
Не зустрічав у пресі, ЗМІ виступів організацій меншин на підтримку цього закону, аргументації щодо необхідності його прийняття, свідчення їхньої стурбованості про стан упослідженості української мови в містах України. Підтримка зросійщених комуністами меншин української мови зняла б багато політичних спекуляцій навколо питання.
Адже україномовні громадяни України проявляють толерантність до мовного портрету меншин в Україні і очікують схвального ставлення ними щодо повернення української мови насильно зросійщеним українцям.

7. Очевидно, для впровадження Закону у життя має бути авторитетна інституція уповноважених із виписаним у Законі механізмом втілення його норм.
На жаль, в пострадянській Україні закріпилося “звичаєве право” – культ подвійних стандартів, вибірковість виконання та застосування законодавства: є закони і норми, які можна не виконувати або ж порушувати всім чи не виконувати окремим групам (хоча б поведінка мажорів, “крутих” чи “начальства” на дорогах) за замовчуванням.
За крадіжку колоди можна відсидіти кілька років, а за вивезення ешелонів з кондиційним кругляком у вигляді дров можна отримати мільйони доларів і весело “гудіти” у бані чи у ресторані в компанії з прокурором, начальником податкової, митником, міліціонером та авторитетним кримінальником.
Чимало людей вважає, що закон буде прийнятий, а мовна політика в Україні залишиться на сьогоднішньому рівні і російщення продовжиться.

8. Прийняття Закону про українську мову має історичне значення, воно стоїть поруч із проголошенням Незалежності, Конституції, наданням Томосу. Це не вибори президента чи парламенту, це не чергова загальноукраїнська акція чи економічна програма, це – вихід української людини на 28 році своєї державності із духовно-мовної тюрми на свободу.

Ключ у дверях і вони ще мають відкритися.

Сергій Жижко