ДНІМ
R.I.P.
Поспішають.
Отже, ось розпорядження.
А далі що?
Щоб дістатися більш-менш безкарно до фондів потрібно “знести” директора і головного хранителя. Бо певній частині співробітників глибоко байдуже – при якому директорі сидіти чи прибирати в залах при температурі +10+12 взимку.
Але!
В одному дуже відомому музейному осередку ось так нахабно “знесли” генерального директора. І велика кількість співробітників, в тому числі і вчених з ДУЖЕ відомими іменами демонстративно пішли. А ще велика кількість – залишилася заради власне осередку і – агентами впливу. Скандал був загальноукраїнський. І перемогли.
А ще в одному при подібній ситуації ніби й одностайність була, ніби й виступали проти, але знайшлося багато слабких ланок і тепер безцінні колекції під загрозою.
А ще в одному всим було все пофіг. І тепер той музей трясе скандалами, вже є певні проблеми з фондами.
І дещо подібна ситуація вимальовується ще в кількох знаних українських музеях. Хоч попередні речі були при Януковичі, а зараз нові рвуться до корит і до цінностей.
Безумовно, обласна влада має право призначити будь кого будь ким, аби потрібна людина була. Але! Якщо порушено конкурсні умови, то хотілося б судових позовів. Якщо колектив ДНІМ ще не “ліг” в основній свої масі під потрібну постать – він може зачинити музей. Якщо “ліг” – тоді повертаємось до заголовку і готуємось до еміграції.
Інакше час починати війну всих проти всих.