Про подвійне громадянство

мах

Про подвійне громадянство

Владою зголошено, що після відкриття ринку землі її не зможуть купити громадяни інших країн (окрім як через зареєстровані в Україні юридичні особи). Отже, іноземці все-таки зможуть, тільки “правильно”.
А як буде із особами із подвійним громадянством, якого в Україні немає, але яке не заборонене. Не заборонене, але визнається у чисельних випадках.

Чи потрібне подвійне громадянство, не тільки у світі, а й в Україні? Тим більше у багатьох країнах світу воно не допускається, або ж існує не в однакових для всіх країн вимірах. Все залежить від особливостей розвитку, стану цих країн, які громадянство (не)запроваджують .
Хто в Україні потребує двох, а то й кількох паспортів, хто цим користується, що доброго зробив для України?
Які наслідки будуть для України, коли буде запроваджене подвійне громадянство?
Відомо, що чимало т.зв. олігархів, мільйонерів, у т.ч. й депутатів мають по кілька паспортів. Відомі вони не так внеском в економічний розвиток України як у пограбування держави, спричинення злиднів насеред народу, виведення капіталів у офшори, уникнення оподаткування, сприяння проросійській політиці, розпалюванням сепаратизму (від Лазаренка-Фірташа-Коломойського…).
Їм паспорти потрібні для уникнення відповідальності за фінансове шахрайство й інші діяння.
Невже легалізувати подібну діяльність для вже не сотень, а десятків тисяч таких “офшорників”? Україна не витримає таких своїх “громадян”, які використовують її для визиску, а проживають і транжирять гроші у процвітаючих країнах.

Україна є країною політичних ризиків, економічного й воєнного виживання, внутрішньої суспільної “турбулентності” і нестабільності яка всі 28 років знаходиться під атакою російської економічної, політико-інформаційної та агентурної агресії і не може собі дозволити тисячі чи мільйони громадян з подвійним громадянством, з подвійною лояльністю, а то й з проросійською лояльністю до русского міра і військової підтримки Росії (Крим, Лугандонб). Тому не може йти і мови про два чи більше паспортів у державних службовців, військових, працівників правоохоронних органів чи суддів.
Тим більше депутатів, які приймають закони під впливом свого громадянства у інших країнах.

Надання українського громадянства мігрантам з інших країн може бути при обовязковій відмові ними від їхнього попереднього громадянства разом із складенням екзамену з української мови, історії та переведення присяги на політичну лояльність і вірність Конституції України. Слід ще враховувати обумовлену норму проживання в Україні без порушення законів.
На разі в містах України живуть десятки тисяч мігрантів, які отримали громадянство і не знають української мови, не виявляють українського патріотизму, що не сприяє національному відродженню в Україні, стає додатковим фактором російщення в містах, розмиває і так денаціоналізовану українську ідентичність і є додатковою політичною проблемою.

Для спрощення співпраці із українцями, які з різних причин стали емігрантами, для сприяння їхнім бажанням продовжувати звязки з Україною, необхідно ввести “Картку українця” із пільговими нормативами, засновану на “праві крові” – тобто етнічним українцям, які родинно повязані і материзною-землею проживання предків (три покоління).
Тобто, на етнічному факторі, як це є у Польщі, Угорщині й інших країнах. Це уневажнить потребу серед них у подвійному громадянстві.

Процвітаючі економічно й безпеково країни, особливо із явною моноетнічною більшістю населення дозволяють (і то з чисельними обмеженнями та винятками) подвійне громадянство (у ЄС), національні держави, в яких кількість емігрантів “зашкалює” (човен переповнений) – роблять це крайньо рідко, а то й не дозволяють зовсім. Країни побудовані на населенні з емігрантів також обмежують подвійне громадянство.

Так, Україні ще далеко до політичної стабільності й процвітання, більшість населення не потребує двох паспортів (хіба як емігруючі), тим більше нам не потрібно громадян з Росії (як українського так неукраїнського походження) з двома паспортами, які матимуть у нас право голосувати чи пільгові умови для ведення російського бізнесу, не кажучи вже про диверсійну діяльність.

Нічого доброго не варто чекати від осіб із подвійним громадянством, яким держава надасть право скуповувати українські чорноземи невідомо за чиї гроші.

Сергій Жижко

і