прямий шлях до розтягування України на сепаратні анклави і під зовнішній контроль Росії

мах

Ми маємо справу з “русскім міром”. Кучма, Янукович, Зеленський є лише варіантами його упаковок-фантиків, його зовнішнього пристосування і мімікрії в українському суспільстві.
Русскій мір він же не тільки в Росії чи з Росії – він в Україні.

І не тільки в камуфляжних політичних оформленнях чи у ВР й чиновницьких кабінетах, він в головах і душах всіх без винятку русскоязичних (у т.ч. й тих русскоязичних, хто воює із Путінщиною чи сепароколаборантами та, одночасно, своєю русскістю гальмує національно-політичний розвиток України), він в головах й тих україномовних які не стали русскоязичними тільки тому, що живуть в селах, чисельних райцентрах чи, навіть, на Заході України (голосуючі за КПУ-ПР-Слугу народу) і які, приїжджаючи сьогодні в зросійщені міста самі швидко російщаться.

Узаконення озброєного антиукраїнського анклаву Лугандонбу в адміністративно-політичне тіло України не тільки не дасть можливості “дезиінфекування” цієї токсичної спільноти, а надасть їй право поширити свої спливи на всю “новоросію” (відкриймо карту голосування за Оппоблок+За життя на останніх виборах включно з мажоритаркою), а й на решту регіонів із постановкою питання про нові “рєспублікі”-автономії-право на самопрєдєлєнія і окремі стосунки з Росією.
Це прямий шлях до розтягування України на сепаратні анклави і під зовнішній контроль Росії із наслідками занепаду й перетворення в депресивні зони типу Абхазій-Придністорвя.

Всі виборці, які агітували за “нове щастя” і за “нашого мальчіка” так втомилися від війни по ресторанах та кавярнях своїх міст, що проголосували за мир “по-русскі” і, тим самим, запрошують війну у свої міста-села-хати. Щоб без телебачення подивитися, якою вона є наживо.
Адже, як бачимо, політична сліпота і дискваліфікованість новообраного, його нерозуміння куди він потрапив і що робити, його ймовірна оточеність російською агентурою, приведе до перемовин з лугандонівцями (під контролем фсб з обох боків) і прийняття цього вороже антиукраїнського анклаву в тіло України на умовах контролю ними всіх кордонів (прикордонниками днр-лнр) які оточують Лугандонб, не допущення на ці терени українських органів влади і поширенням їхніх “державних ініціатив” на владу в Києві й сусідні регіони.

Все це є результатом наявності русского міра в головах частини українського суспільства. А зеленські і К є лишень його проявом, тимчасовою маріонетковою верхівкою, облудою мільйонів виборців.
І тих, хто прийшли й проголосували-здєлалі себе два рази і ті, хто на вибори не ходив. Бо ті, хто на вибори не прийшов, мають, в умовах нинішньої політичної боротьби, не проукраїнську позицією, а, по замовчуванню, антиукраїнську.

Жереб кинуто.
Зеленський переходить Рубікон.
І втягує Україну у конфлікт.
У боротьбі народжується істина.

Сергій Жижко

і