Кропивницький: спілка польських журналістів разом польською громадою міста відкрила дві меморіальні дошки

  • aa aa
  • 03.10.2019
  • Комментарии к записи Кропивницький: спілка польських журналістів разом польською громадою міста відкрила дві меморіальні дошки отключены

2 жовтня, у Кропивницькому відкрили дві меморіальні дошки – письменнику Юрію Олеші та випускникам кавалерійського училища Володимиру Дуніну-Жуховськом і Григорію Доліва-Добровольському.

m

m5

Ініціативу вшанування пам’яті виявила обласна організації Асоціації польських журналістів Україні імені Кароля Шимановського.

На вулиці Шевченка відкрили меморіальну дошку пам’яті письменника-земляка Юрія Олеші в рамках відзначення його 120-річчя від дня народження.

-Мотивацією для увічнення нашого земляка було те, що я пам’ятаю зі студентських років. Коли вчився в Одесі багато розмов було про цього письменника і мене здивувало, що він відкрито в часи сталінських репресій говорив про своє польське походження. З того часу це закарбувалось в мою пам’ять і коли я повернувся в Кропивницький завжди думав відзначити цю людину,-сказав почесний голова обласної спілки польських журналістів імені Кароля Шимановсько Віталій Плінський.

m12

Дошку встановили на будинку на твулиці, де народився автор славнозвісних «Трьох товстунів», бо сам будинок не зберігся.

Він прославився тим, що написав роман-казку для дітей. Писати для дітей, мати складний дорослий досвід – це мистецтво. Я думаю, він має право бути вшанованим,  як справжній письменник та житель Кропивницького,- зазначив консул Посольства Республіки Польща в Києві пан Яцек Гоцловський,

Дошки відкрили за підтримки міської влади та за фінансування  консульського відділу посольства Польщі в Україні.

Це важливий та серйозний крок для Кропивницького, адже ми живемо в багатонаціональному місті і варто поважати кожен народ. Хочеться подякувати тим, хто був ініціатором і долучився до цієї справи,- відзначив секретар міської ради Андрій Табалов.

m10

Пам’ятну дошку випускникам кавалерійського училища встановили на розі вулиць Дворцової та Нейгауза на стіні приміщення колишнього офіцерського клубу.

m6

Дошка присвячена двом випускникам кавалерійського училища. Два офіцери Володимир Дунін-Жуховський і Григорій Долива-Добровольський є символами жертв тоталітаризму, який охопив мільйони людей і в Україні,- зазначив т у своєму виступі Олександр Полячок, керівник об’єднання поляків Кіровоградщини “Полонія” імені Кароля Шимановського.

Володимир Дунін-Жуховський і Григорій Долива-Добровольський народилися в Єлисаветграді та закінчили  Єлисаветградське кавалерійське училиці. Післяйого закінчення служили у російській армії, а після жотневого перевороту  воювали в польсько-українських загонах армії УНР.  В її  складі перейшли на територію оновленої незалежної Польщі.Під час вересневої кампанії 1939 року, потрапили в полон. Обоє  потім були розстріляні. Один радянським НКВС в 1940 році, а другій пізніше в “народній”  Польщі…

m2 copy

 

m7

m8

Короткі біографічні довідки.

Юрій Олеша народився 1899 р. у Єлисаветграді (теперішній Кропивницький) у католицькій сім’ї походженням з старого білоруського шляхецького роду. Його рідною мовою була польська. В трирічному віці разом з батьками переїхав до Одеси.

Вчився у Рішельєвській гімназії. Першим опублікованим твором став вірш «Кларимонда» (1915), який вийшов у газеті «Южний вестнік». По закінченні гімназії у 1917 р. вступив до Одеського університету.

У 1922 переїжджає до Москви. Першим твором, який прославив письменника, став роман-казка «Три товстуни» (рос. «Три толстяка»), написаний у 1924, опубл. у 1928 (ілюстрації Мстислава Добужинського). У 1930 р. для МХАТу автор створив на основі твору п’єсу, яка досі успішно йде на сценах багатьох країн світу. Її переклали на понад 15 мов. За мотивами казки згодом було створено балет (музика Віктора Оранського) і знято фільм (режисер Олексій Баталов).

Володимир Дунін-Жуховський народився 13 жовтня 1893 р. в Єлисаветграді в родині дворянина польського походження Антонія і Марії. Його батько Антоній Костянтинович Дунін-Жуховський багато років був членом Єлисаветградської міської управи. Наприкінці ХІХ ст. міська управа призначила А. Дуніна-Жуховського завідувачем будівельної частини нової жіночої гімназії.

Володимир закінчив гімназію і офіцерську школу кавалерії (1913). Перед 1917 роком був професійним офіцером царських військ. Після жовтневої революції брав участь у війні проти червоних і проти білих під гаслом «За нашу і вашу вольність». З початку 1918 року – поручик 12 кінного полку в гетьманській армії, згодом підвищений в чин штабс-капітана. Потім брав участь у битві під Каневом (11 травня 1918-го – битва між загонами ІІ польського корпусу і німецькими військами, що прагнули їх роззброїти і не допустити створення Польської держави). Потім боровся за Одесу і з інтернованими з України польськими загонами, через Румунію добирався до Польщі, яка в 1920 р. оголосила про свою незалежність. Після 1920 року служив у війську польському, був асистентом, а пізніше викладачем, завідуючим кафедрою у Вищій воєнній школі у Варшаві, є автором ряду наукових публікацій з військової стратегії. Під час вересневої кампанії 1939 р. потрапив у полон, до радянської неволі. Весною 1940 року був розстріляний НКВСівцями. Похований на кладовищі жертв тоталітаризму у Харкові.

Григорій Доліва-Добровольський народився 9 червня 1898 року в Єлисаветграді в родині Болеслава і Феофілії (у дівоцтві Заханович).

Батько Болеслав Добровольський наглядав і опікувався наладкою парових млинів у різних місцях, у тім числі у Єлисаветграді млинами X.Слободського та М.Ямпольського, що на вул.Московській.

Григорій закінчив гімназію і школу кавалерії (1917) в Єлисаветграді. Перед 1918 роком був професійним офіцером корпусу царських військ, сформованих з українців і поляків, які тримали Румунський і Південо-Західний фронти армії Російської імперії. Після став членом II Корпусу ген. Юзефа Галлера, брав участь у битві з німцями під Каневом, захищав Одесу. Пізніше з інтернованими з України польськими загонами через Румунію потрапив до Польщі. Там став солдатом військової розвідки. По закінченні Вищої воєнної школи у Варшаві – дипломований майор кавалерії. У 1927-1930 рр. був офіцером розвідки, діючої в СРСР, у польському дипломатичному представництві в Мінську (військовим аташе).

У вересні 1939 року Григорій потрапив у полон до німців, утік, потім вдруге потрапив до неволі, його утримували в німецьких концтаборах Gross-Rosen, Dora i Bergen-Belsen. Після капітуляції Німеччини був звільнений американськими військами, але, дізнавшись, що Польща відійшла під протекторат СРСР, не одразу повернувся до Польщі, а співчуваючи уряду в Лондоні, хотів йому допомагати. В 1950 р. повернувся до Польщі, був заарештований КДС БП Польщі (назва цієї інституції і її форма була копією КДБ СРСР) і звинувачений в антирадянській і антисоціалістичній діяльності. Був страчений 12 січня 1952 р. Верховний суд нової Польщі в 1993 р. визнав вирок колишнього Верховного суду недійсним і  помилковим.

 Олександр Сікорський та Анатолій Авдєєв з місця подій.

Використані світлини з сайту “Гречка”