«Еміратськиий Вавілон»

  • admin
  • 17.10.2019
  • Комментарии к записи «Еміратськиий Вавілон» отключены

Маленькі історії Арабських Еміратів

Історія перша: «Із піратів до нафтових магнатів»

Вздовж південного узбережжя Перської (Арабської) затоки віками  жили бедуїни. Узбережжя затоки  час від часу переходило з рук в руки різним персидським  царям, халіфатам,  нащадкам великого Чингіз-Хана, тут утворювались різноманітні емірські князівства. Пустеля назавжди сховали в червоних пісках  історію  народів.  І якби не шовковий шлях, який проходив вздовж затоки, велика  пустеля Руб-ель-Халі й  далі б зберігала таємницю тамтешніх народів.

Під час великої  індо-європейської торгівлі   узбережжя мало  славу «піратського берега» –  торгові  кораблі   частенько  ставали бранцями місцевих  головорізів. Різні торгівельні кампанії постійно домовлялися з місцевими емірами.

Але, вдалося домовитися   тільки англійцям. У 1820 Ост-Індская компанія за допомогою військової сили  добилася у емірів та  шейхів семи еміратів  підписи під «Генеральним договором», поклавши  початок  англійського протекторату на цій  території.

Араби отримали вогнепальну зброю, а вздовж узбережжя  були побудовані  англійські військові форпости. Політичну  владу  здійснював англійський представник. Вони не втручалися в  традиційну  патріархальну систему. Місцеві жителі продовжували притримуватися древніх традицій і не могли виступити з серйозним спротивом колонізаторам, через свою малу чисельність та постійні племенні міжусобиці

Цей період в Еміратах  згадувати не люблять – англійці  в  сухий та спекотний регіон не вкладали ні грошей, ні знань,  ні сили.

Все змінилось в середині ХХ століття, коли в пустелі знайшли   нафтові джерела. У  1964 році  Ліга арабських держав, спираючись на США,  виступила за арабську незалежність.  В 1968 році  уряд  Великобританії  згодився  вивести свої війська  до кінця  1971 року, з районів  які  були розташовані на схід від  Суецького каналу.

У грудні 1971 року, на політичній світовій мапі виникла нова держава Об’єднані Арабські Емірати – і до країни зайшли американські нафтові компанії. Почалась нова ера для місцевих  племен.

Нафта пустелі  – легка  здобич. Родовища знаходяться під невеликою товщею піску, майже на поверхні. На початку 70-х років ХХ століття собівартість  однієї тони  нафти складала всього  3-4 доларів. І сьогодні  видобуток  однієї тони нафти не перевищує 7-10 доларів.  В рік ОАЕ добувають  163 млн тон нафти. А тепер  все це помножимо на  ціну  нафти  на світовому ринку…

Проте, президент ОАЄ шейх  Зайда ібн Султан Аль Нахайяна, головний емір Абу-Дабі,  виявився  кмітливим і обачним правителем. Під час його правління країна  за лічені десятиліття  перетворилось   у країну майбутнього.

Сьогодні Емірати живуть за рахунок нафтогазової промисловості, торгівлі, відкритих офшорних зон та  туризму. Зараз розвиваються також нафто- і газопереробна, нафтохімічна і металургійна галузі промисловості.

Історія  друга: «Гігантоманія  Арабських Еміратів»

Про хмарочоси Дубая ходять легенди. Свого часу шейх Дубая Мохаммед ибн Рашид Аль Мактум захворів гігантоманією і Дубай, його особиста вотчина, стає футуричним містом  ХХІ століття, майданчиком  для експериментів  амбітних архітекторів.

Хмарочосів в Дубаї  кілька сотень і  ростуть вони  як гриби під доларовою  зливою. Краєвиди міста активно змагаються  з  Нью-Йорком та  Сінгапуром: тут втілені всі  фантазії провідних архітекторів світу. Навіть є будинок-факел, який  відповідає своїй назві  – за 5 років існування 3 пожежі.  Недарма кажуть, як корабель назвеш, так він і попливе.

Знаменитий дубайського співаючий  фонтан –  гіганська  копія  фонтану Лос-Анжелісу.  Кожного вечора з 18-00  до 22-00 з перервою у  15 хвилин відбувається феєричне музичне водяне шоу. Фонтан розмістили у найбільшому у світі торговому центрі Дубай-MOLL з 1800 бутіками, поруч з найбільшою 828-метровою баштою Халіфа. Будинок має 164 поверхи і  ввечері нагадує новорічну ялинку  з лазерним  підсвічуванням.

Дубай –  сучасне диво  світу: готель-Парус, хмарочоси, острови-пальми.

Намивні острови – улюблена розвага всіх шейхів.  Абу-Дабі, столиця ОАЕ  знаходиться на острові. Навколо  нього намиваються нові острови, які об’єднаються в єдиний архіпелаг з величезною кількість мостів. Така собі нью-Венеція.

На дубайському шельфі побудували дивовижні острови  у вигляді пальми  – елітне  дачне поселення для мільйонерів, типу київських Осокорків.  Про  інфраструктуру теж не подумали:   одна дорога, монорельсний трамвай  і жодного торгового центру.

Маркетингова реклама острова була настільки активна, що після відкриття торгів нерухомості на Пальмі  всі апартаменти і будиночки  були розкуплені за 48 годин.

З другою пальмою такий комерційний флінт не вийшов – мільйонери стали більш обачнішими, а ідея третьої пальми зовсім провалилась. Замість апартаментів вирішено побудувати  найбільший нічний «сук»-базар   для  всіх, хто любить нічний шопінг.

Ще один гіганський проект – архіпелаг «Мир»,  який нагадує своїми  обрисами материки  планети Земля. Там кожний острів – окрема держава. Але продали  лише кілька островів. На островах  немає будівель, інфраструктури. Розрахунок простий : хочеш мати свою окрему острівну державу – вкладайся. Задумка  потерпіла крах. Бажання мільйонерів теж мають свої кордони.

Слава  Сінгапурського колеса огляду довго  не давала спокою Мохамеду – він  надає наказ побудувати в Дубаї ще більше колесо. Щось там підрядчики проґавили у розрахунках, десятки  разів перепродали проект  і колесо стає  пам’ятником нереалізованих фантазій шейха.

Історія третя «Еміратськиий Вавілон»

Населення Еміратів досить невелике – всього 11 млн, із яких всього 10 відсотків місцеве населення.

Коли країна  відроджувалась після англійської колонізації, місцеві  аборигени мали величезні привілеї: безкоштовні ділянки  (по три одні руки), дитячі депозити до 30 тисяч доларів, безкоштовна освіта за кордоном, лікування, тощо. Це ще було в 90-х роках ХХ століття.

Але згодом  «подарунки від влади»  закінчились: за народжену дитину працюючий батько отримує 300 доларів до його повноліття.  Держава дітям депозити не кладе, навчання за кордоном лише для обраних, .як і лікування. Землю практично не роздають.

Навчання в школах безкоштовне. У разі  отримання атестату з середнім  балом  вище 60 можеш вчитися в місцевому університеті безкоштовно. У разі отримання 90 балів і вище, то,  після додаткових випробувань,  можеш претендувати на освіту за межами країни.

Емірати – це сучасний Вавілон,  де одночасно проживає сотня різних національностей. Найбільша кількість – індуси. Вони чесно працюють на будівництві  під палаючим сонцем пустелі 12 годин і отримують за свій труд  аж 350 доларів ( фірма забезпечує їх одягом, житлом, їжею, проїздом).Таких заробітчан в Еміратах 40 відсотків.

Друга категорія – пакистанці. Зазвичай вони водії і отримують за свою робот 1000 доларів. Але, всі свої витрати покривають самостійно.

Величезна кількість малазійців, які працюють в готелях, в домогосподарствах,  в сфері послуг. Активно їдуть українці, представники туристичного бізнесу.

Окрема елітна каста  гастарбайтерів  – висококваліфіковані фахівці з Європи та Америки.  Працювати тут вигідно, винагорода висока, а головне – немає  податків.

В Об’єднаних Арабських Еміратах на федеральному рівні оподаткування прибутку підприємств в країні не відбувається. Податки, які сплачують усі компанії під час поновлення торгової ліцензії: 10% від щорічної рентної плати за офісні та складські приміщення та 5% від щорічних витрат компанії на забезпечення своїх працівників житлом.

З 1 січня 2018 року в ОАЕ введений податок на додану вартість у розмірі 5%. Проте 100 найменувань продуктів харчування, освітні, медичні, соціальні послуги, велосипеди будуть звільнені від оподаткування.

Фізичні особи в ОАЕ звільнені від оподаткування. Водночас, власники нерухомості сплачують податок на нерухомість (від 2 до 15% вартості нерухомості залежно від емірату та статусу орендатора).

Наприклад, у Дубаї особи, зайняті комерційною та виробничою діяльністю мають платити 5% від суми щорічних рентних платежів до муніципалітету Дубаю, а представники банківського сектору – 15%. У Шарджі ставка для всіх однакова і становить 2%.

Окрема тема житло.Його тут будують багато, дуже багато. Таке відчуття, що готуються до вселенської міграції. Проте, ціни за київськими критеріями великі: 1 кв.м дубайської квартири 5-8 тисяч  доларів. Студія 80-160 тисяч ( все залежить від району). Хочеш мати ще окрему кімнату – плати ще  100 тисяч доларів . Для місцевих є  безкоштовний арабський кредит, коли квартира переходить у власність банку до моменту погашення боргу.

Зазвичай, заробітчани орендують квартиру. Невеличка студія в Дубаї коштує 11 000 доларів в рік. В Шарджі – значно менше.

Враховуючи таку спрощену систему оподаткування, зрозуміло чому тут люди з усього світу. Сучасний Вавілон, який спілкується англійською мовою з усіма можливими  діалектами.

Зазвичай, арабські чоловіки виховані і толерантні. Немає того докучливого африканського сервісу, який притаманний єгипетським курортам.  Якщо років 25 тому дівчині пройти в Дубаї в європейському одязі було досить проблематично,  то зараз всі одягнані за євпропейською модою. Національний одяг носять для національної ознаки, щоб хоч якось виділитися в еміратському Вавлоні.

Релігійна толерантність Еміратів  зашкалює. В різних містах відкрито майже  200 культових місць  різних конфесій. Навіть є кілька костьолів і одна православна церква в Шарджі, є будійські храми.

Шейхи дають перевагу миру, а не війні.

Історія четверта: «Традиційна кухня»

В пісках їстивне не росте. Хіба що бігає: газелі, верблюди …  В оазах є фініки. Молоко – у верблюдів. Це – головний раціон всіх бедуїнів. Ще є риба й краби, але то більш  делікатес – з таким  продуктами далеко у піски не зануришся.

 

Навіть всесильний шейх Зайда не зміг побудувати оранжереї. Спочатку не вистачало води, зараз – бажання.  В супермаркетах представлена їжа з усього світу: червона риба з Норвегії, м’ясо кенгуру з Австралії, екзотичні фрукти з Океанії, овочі з Єгипту, Ізраїлю, Мексики, рис – з Індії, Китаю, Малайзії.

Вся їжа натуральна, без ГМО.  Але дорожче, ніж в Україні. Тому, краще брати екскурсії з харчуванням: дешево і дуже смачно.

Окремий рай –  фініковий «сука» . Розмаїття смаків, кольорів та розмірів не знайдеш на нашому звичайному базарі. Але й ціни – теж не наші. Великі , точніше завеликі. Але смачно.  Наласуватися задарма можна вдосталь.

А що ще треба звичайному туристу?
Сонце, море, враження і сервіс!

Дякую за надану інформацію від турфірми «Orion Turizm».

Наталка Іванченко, для журналу «Музеї України»