Смартфон – це втеча від дійсності

  • admin
  • 20.10.2019
  • Комментарии к записи Смартфон – це втеча від дійсності отключены

СМ-менеджерка BBC Three протягом тижня досліджувала, як соцмережі впливають на її психічний стан. Ось що вона з’ясувала.

Я б ніколи не подумала, що мій спосіб життя спричинює стрес. Я люблю свою роботу, маю цілком здоровий графік п’ять днів на тиждень по 9 годин і активно проводжу свій вільний час.

Я продюсерка соцмереж, тобто я веду сторінки на сайтах соціальних медіа і створюю для них мультимедійний контент.

Я постійно онлайн, але мене це ніколи не напружувало і не втомлювало, це – частина моєї роботи як цифрового журналіста. Ба більше, це – цілком природне заняття для того, хто все своє підліткове життя провів онлайн.

Так я думала про себе, поки не взялася дослідити свій рівень стресу протягом тижня і не з’ясувала, що він – доволі високий.

Результати мого місячного дослідження для проєкту BBC Future #LikeMinded, присвяченому впливу соцмереж на наш психічний стан, змусили мене категорично переглянути мої стосунки зі смартфоном.

Я вмикаю його вранці та залишаюся на зв’язку весь день – це така ж невіддільна частина мого життя, як одяг та їжа. Але чи може бути ця звичка причиною стресу?

У пошуках відповіді на ці запитання я також попросила своїх колег, також СММ-ників, взяти участь у дослідженні. Те, що я з’ясувала про вплив смартфону, як на моє професійне, так і особисте життя, дуже мене вразило.

Дослідження

Я стежила за своїм психічним станом і практикою користуванням соцмережами за допомогою трьох девайсів: Pip, Moment і Checky.

Pip – це невеликий прилад, який визначає рівень стресу, аналізуючи електродермальну активність в шкірі пальців.

Moment – додаток, який вимірює, скільки часу ви проводите в смартфоні, а Checky стежить за тим, як часто ви перевіряєте свій телефон протягом дня.

Варто зауважити, що “експеримент”, вочевидь, був не надто науковим. А його висновки стосувалися більше самооцінки та виявлення дечого нового про себе.

Ось три основні висновки, яких я дійшла.

1. Ефекту вихідних немає

Я наївно очікувала, що відчуватиму менше стресу у вихідні. Але мій рівень напруги ніяк не змінився, так само як й у моїх колег, окрім Елеонори, що я пояснюю її заняттями йогою.

Я замислилася про те, чому стрес не зменшувався вдома. Причина, вочевидь, у тому, що я залишаюся всі вихідні на зв’язку. Я перевіряю електронну пошту, дописую в соцмережі, щоправда, на своїх особистих сторінках, і переглядаю стрічки новин.

Менше всього я заглядала у свій смартфон у неділю, однак провела більше часу за лептопом. У суботу я користувалася смартфоном рівно стільки, скільки у робочі дні, хоча весь день і вечір я провела не вдома.

 

Як я й припускала, соцмережі є такою ж частиною мого дозвілля, як і професійного життя.

Тоді виникає питання. Я зависаю в соцмережах, щоби зняти стрес, або навпаки, саме постійне перебування в інтернеті й спричинює напругу?

2. Я надто часто перевіряю свій телефон

Елеонора перевіряє її телефон в середньому близько 70 разів на день. Друті, інша моя колега, зазирає в смартфон лише сім-вісім разів. Але з огляду на те, як швидко вона відповідає на імейли, підозрюю, що вона проводить в інтернеті не менше часу, користуючись ноутбуком.

Дослідження свідчать, що молоді люди перевіряють телефон приблизно 85 разів на день, тому результат Елеонори є середньостатистичним.

У мене – інша історія. В суботу я вмикала телефон цілих 154 рази; мій середній щоденний показник протягом робочого тижня становив 129 разів, а в неділю мені вдалося скорити його до 76-ти.

Варто зауважити, що я доволі часто зазираю у телефон, й коли працюю на комп’ютері.

 

Така частота пов’язана насамперед із тим, що я отримую десятки сповіщень із моїх дев’яти акаунтів у соцмережах, якими я користуюсь для роботи і в особистому житті.

Я спілкуюсь з друзями у Whatsapp та месенджері Facebook. Я нерідко чую фантомні сповіщення, яких насправді не було.

Це відкриття турбує мене не так сильно, оскільки я зрозуміла, що кількість разів, коли я перевіряю, не збігається із загальним екранним часом. Це радше користувацька звичка.

У вівторок я провела в телефоні найбільше часу – 4 години 34 хвилини, але перевіряла сповіщення помітно менше. Цікаво, що рівень стресу в цей день був нижчим, ніж зазвичай.

3. Смартфон – це втеча від дійсності

Я впевнена, що у більшості випадків, коли моя рука тягнеться до соцмереж – насамперед у вихідні або перед сном – це спроба відволіктися від особистих проблем і турбот. Можливо, це пов’язано із технологічною залежністю, але я така не одна.

Дослідження свідчать, що користування смартфоном робить нас щасливішими, але лише до певного моменту. Мені подобається Twitter, тому що він дозволяє мені залишатися в курсі новин. Я люблю Instagram за те, що бачу, чим цікавляться мої друзі, і за те, що можу вдосконалювати свої навички фотографії.

Те, що смартфон приносить мені стільки задоволення, пояснює, чому я люблю свою роботу.

Я спитала в Меггі Ванейк, СММ-ниці сайту BBC Three, як соцмережі впливають на її душевний стан. Меггі нещодавно пережила депресію і випустила книжку про свої пошуки щастя.

“Думаю, це залежить від того, що ви бачите у своїй стрічці новин”, – відповіла вона. Журналістка розповіла, що раніше, як і багато хто, вона потрапляла в пастку порівняння себе з іншими або досліджувала профілі колишніх подруг своїх бойфрендів.

Однак тепер вона перетворила свої сторінки у соцмережах на безпечне місце, заповнене “великою кількістю золотистих ретриверів”.

Якщо ви гортаєте стрічку і у вас псується настрій, з цим потрібно щось зробити.

“Стежте за людьми, якими ви захоплюєтесь, але яким не заздрите”, – радить вона.

Попри це, Меггі вважає, що все одно проводить в інтернеті надто багато часу.

Вона вдається цифрової дієти під час відпустки, але їй важко робити це щодня. “Зрештою цього потребує моя робота”, – додає жінка.

Що далі?

Я згодна з Меггі в тому, що постійне споживання соціального контенту є частиною мого професіоналізму.

Але якщо проєкт #LikeMinded чомусь і навчив мене, то це те, що момент, коли надмірне користування соцмережами переходить у патологію, визначити досить складно.

Анкета, за допомогою якої психологи визначають, чи є у вас залежність від соціальних медіа, містить два важливих твердження.

Перше – чи користуєтесь ви соцмережами, щоби забути про особисті проблеми? Та друге – чи витрачаєте ви багато часу на роздуми про Facebook або планування, як ним користуватися?

Моя робота полягає в тому, щоби зацікавити людей у соцмережах матеріалами сайтів BBC Future та BBC Culture. Тож, хіба не природно, що я й сама на гачку?

Можливо ті, хто змушені користуватися соцмережами по роботі, повинні ставитися до них як професійні дегустатори ставляться до вина. Вони ж не стають алкоголіками.

Так само й ми повинні знаходити баланс між роботою та особистим життям та відчувати межу.

Дегустатори, до речі, далеко не завжди ковтають вино, іноді вони випльовують його у спеціальне відерко.

Я рада, що провела цей експеримент. Порівняння з іншими дозволило мені оцінити свої звички і замислитися про способи, як зменшити стрес.

Сподіваюсь, моя історія надихне й вас звернути увагу на свої онлайн-звички, щоби краще усвідомити вплив соцмереж на душевний стан.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.