Ан-22 — історія

мах

Несподівано. Ан-22 — історія

Після рейсу Ан-22 в Іспанію (перевезення для NATO) на Антонові заявили, що його економічна ефективність навіть вища за Ан-124 «Руслан», що має 4 газотурбінних двигуна Д-18.

Літак Ан-22 будувався — в Києві з 1966 до 1975, Виробили щось всього 68 літаків. Насьогодні 1 лишився в Україні, 7- в РФії.

Турбогвинтовий Ан-22 з двигунами НК- 12, які колись виробляли у Куйбишеві, програє у швидкості.

До речі, ці двигуни (НК) конструктори під керівництвом Ніколая Кузнєцова скопіювали з німецького двигуна Jumo 022.

Після того, як полонені німці та німецькі інженери змонтували обладнання, вивезене в 1945 році з Німеччини із заводу Junkers, в 1955 році, запустили випуск НК-12 в Куйбишеві для стратегічного бомбардувальника Ту-95.

Історія цікава.

3 листопада 1946 р. німецькі фахівці з двигунів прибули на експериментальний завод №2, розташований у селищі Управленческій на р. Волга, за 30 кілометрів від Куйбишева

Завод №2 мав німецьке обладнання- понад 1000 залізничних вагонів, завантажених верстатами, лабораторними установками та іншим обладнанням, прибули із Дессау, Галле та інших німецьких міст.

Кількість працюючих у 1947 р.- 2500, з них 662 німця.

Окрім А. Шейбе та К. Престеля, з провідних німецьких спеціалістів були доктор Шейност, який очолював секцію з міцності та палива, д-р Фогтс, доктор Шульце, доктор Кордес, та австрієць Фердинанд Бранднер.

Бранднер, колишній технічний директор заводу з виробництва двигунів «Юнкерс» в Дессау, «приєднався» до «іноземних спеціалістів» на початку січня 1947 р.

Він передав всю технічну документацію. Його силоміць привезли до Москви для консультацій з виробництва двигунів.

Бранднер сподівався, що Совєти, «викачавши» всю інформацію дозволять повернутися до Відня, куди його сім’я переїхала з Німеччини.

Натомість, МВС відправило його до концтабору під Москвою. Паралельно навесні 1946 р. МВС шукало кваліфікованих робітників серед полонених військових, щоб вони могли працювати в промисловості.

Згодом австрійця вивезли з табору і відправили на авіаційний завод № 26 в Уфі, який очолював Клімов, де освоювався випуск реактивних двигунів Jumo 004 (RD-10)

Наприкінці 1946 року Климов став конструктором у Ленінграді, а Бранднера направили на експериментальний завод №2, де він працював в ОКБ-2, який був сформований із спеціалістів з двигунів Junkers. Бранднер написав про своє життя в Совдепі автобіографію «Життя між фронтами».

Німці в СРСР налагодили роботу зі створення серійних німецьких турбореактивних двигунів Jumo 004 та BMW 003 (для першого радянського реактивного літака — МіГ-9 Мікояна-Гуревича), потужних реактивних двигунів Jumo 012 , 022 та BMW 018.

Головними конструкторами Шейбе та Престелем розроблено та побудувано гвинтовий агрегат для двигунів Jumo 012 та BMW 018 в 1947 р., турбовинтовий двигун потужністю 5000 к.с. «022», турбореактивний двигун «032» з компресором, що приводиться в дію поршневим двигуном.

Головний конструктор Престель побудував совєтам і турбогвинтовий двигун потужністю 6800 к.с. і турбореактивний «003С».

У 1947 році група колишніх співробітників BMW на чолі з Карлом Престелем займалася розробкою двигуна 003C на основі вилучених креслень двигунів BMW (завод Басдорф-Цюльсдорф поблизу Берліна і в сумнозвісному таборі Міттельверк поблизу Нордхаузена . Виробництво 003 було налагоджено у Ленінграді та в Кузнецові, де двигун серійно випускався з 1947 року під позначенням РД-20

У 1948 р. під під наглядом Климова німці в СРСР освоїли виробництво краденого британського турбореактивного двигуна Nene (для МіГ-15), який почав випускатися під позначенням РД-45, що був набагато компактнішим, ніж німецький «012B», маючи практично ту ж тягу, а його вага була меншою в 1,5 раза.

Тоді німцям наказали проектувати двигун «022» та «028»- основа двигуна, який потім використовувався для Ту-4, Ту-95, Ан-22.

Йшов 1948 рік.

А. Шейбе, Дж. Фогц, Ф. Бранднер, К. Престел взялися за роботу.

Німцям було обіцяно, що вони зможуть повернутися додому після успішних тестів, що було величезним стимулом

Турбовитловий двигун «022» був створений з турбореактивного двигуна Jumo 012.

Ця конструкція була задумана фірмою Junkers ще в 1944 році.

У середині 1948 р. конструкція двигуна була завершена, а три прототипи замовлено для виробництва.

В 1949 р наприкінці роботи над двигуном «022» на завод № 2 прийшов новий директор Кузнєцов, за якого в 1946 році Бранднер налагодив виробництво Jumo 004 в Уфі.

В 1951 році двигун 22 був поміщений на випробувальний стенд. ТТХ двигуна ТВ-022 були фантастичними.
ТВ-2 пройшли льотні випробування на літаку Ту-4, вкраденому у американців.

Пізніше ТБ-2 було модернізовано в ОКБ П.А. Солов`єва, де його потужність зросла до 7650 к.с. (ТВ-2М). Перші Ан-8 та Ту-91, були оснащені ТВ-2М.

Група німецьких фахівців та їх сім’ї отримали дозвіл виїхати з СРСР після успішних випробувань, але далеко не всі були звільнені.

У 1950 році 241 німецький спеціаліст з двигунів (610 осіб, включаючи членів їхніх сімей) виїхали в Німеччину і Австрію. Інші залишилися на заводі, де їм було поставлено нове завдання — побудувати турбореактивний двигун небувалої потужності, 12 000 к.с. для нового стратегічного бомбардувальника Ту-95.

В основі- ідея поєднання двох двигунів ТВ-2 з передачею потужності редуктором. В Німеччини був подібний досвід ще в 1939 році, коли Хайнкель побудував важкий бомбардувальник He 177 з чотирма парними двигунами Daimler Benz.

Усі сподівалися, що довгоочікуване повернення додому відбудеться після того, як завдання буде виконано, і вони намагалися його виконати якнайшвидше.

Того ж 1951 року було зібрано два парних прототипи, позначені 2TV-2F.

Після вдосконалення у вересні 1952 року 2TV-2F No 13 пройшли 100-годинне стендове випробування на заводі. 4 двигуни були встановлені на літаку Ту-95 12 листопада 1952 року

Кількість ступенів у новому двигуні на 12 000 к.с. збільшилася до п’яти, аавдяки новому жаростійкому сплаву Nimonic, було підвищено тиск у компресорі та температуру газу, було виготовлено нову редукторну передачу. Інженер Бокерманн займався розробкою планетарного редуктора, а інший німецький інженер Ендерлейн працював над гвинтами.

На початку 1953 року двигун було закінчено. Він був названани ТВ-12, а згодом -НК-12

На НК-12 у грудні 2016 року Ан-22 авіакомпанії «Авіалінії Антонова» виконав програму з перевезення вантажів з Європи до Республіки Малі. Сім разів приземлявся на ґрунтову смугу аеропорту Гао.

Volodimir Bondal

і