Як Путін готується піти, щоб залишитися

мах

Конституційна реформа, оголошена Путіним в посланні російського Федеральним зборам, принесла несподівані плоди. Першою її жертвою став здавався до цього мало не головним претендентом на пост президента РФ Дмитро Медведєв.

Відставка в прямому ефірі стала, здається, безпрецедентною в світовій практиці. Хіба що Борис Єльцин теж оголосив 20 років тому про свій відхід в прямому ефірі. Але він сам себе відставив. А колишній прем’єр не виглядав втомленим — скоріше, це Путін втомився тягнути на собі непопулярного, хоча і вірного главу уряду, чий рейтинг вже давно вкрай низький. А після знаменитого ролика «Дімон» Медведєв фактично став для Путіна токсичним активом. Реформа стала зручним приводом для звільнення від нього.

Про те, що Володимир Путін з великою часткою ймовірності вживе заходів, щоб продовжити своє перебування при владі, експерти не втомлюються говорити з моменту його останнього переобрання в 2018 році. Розходилися лише в тому, який шлях він обере для реалізації цього сценарію. Одним з таких бачилося обрання на пост президента союзної держави Росії і Білорусії, і даний варіант почав активно просуватися. Зовсім недавно був підписаний цілий пакет економічних договорів по інтеграції, підготовлений і політичний блок, але «батька» в останній момент став на диби. Тим не менш, цей варіант залишається в запасі.

Інший можливий сценарій — створення поста національного лідера: такий собі російський «єлбаси» за прикладом Нурсултана Назарбаєва. Схоже, що пропоноване в якості поправки конституції посилення ролі Держради ставиться до цього варіанту. Перехід до ролі «російського Ден Сяо Піна», який багато років очолював Держрада КНР, також обговорювалося багатьма політологами. Власне, професор Дмитро Травін ще в книзі «Чи проіснує путінська система до 2042 року» (данину пам’яті книзі Андрія Амальріка «Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року») відкритим текстом писав, що це — найбільш вірогідний сценарій, і для його реалізації немає особливо складних перешкод.

Що підштовхнуло президента Росії до того, щоб зробити свій хід саме сьогодні?

Оскільки кремлівська політика, відповідно до візантійської традиції, залишається «боротьбою бульдогів під килимом» (за висловом Черчілля), ми можемо лише здогадуватися. Одна з них очевидна: проблема «транзиту влади» стала останнім часом відкрито обговорюватися в самих лояльних президентові ЗМІ. А також, з меншою розголосом, в колах кремлівської еліти.

Інший момент, який міг вплинути на хід подій — серпневі протести в Москві і триває стагнація економіки. Продовження падіння рівня життя, збільшення пенсійного віку на тлі депопуляції населення, посилення санкцій, провал імпортозаміщення, нарешті, явний застій в реалізації національних проектів — все це зручно списати на непопулярного прем’єра і його кабінет. Таким чином, Путін як би йде назустріч народним сподіванням і, заодно позбувшись баласту, прагне отримати новий кредит довіри.

Що ще означає відставка Медведєва?

Яким би не був колишній прем’єр, він ототожнювався, особливо в початковий період його роботи, з надіями на модернізацію, інновації, і в цілому від нього чекали більшої лібералізації. Його відхід призводить до того, що «ліберальна вежа» Кремля взагалі залишається без захисту. Все більш-менш значні фігури тепер відсунуті на другорядні, нехай і важливі ролі в економічній сфері, але без усілякого політичного впливу. Їх можна перерахувати на пальцях: глава Рахункової палати Олексій Кудрін, глава Центробанку Ельвіра Набіулліна, глава Ощадбанку Герман Греф.

Новий глава кабінету Михайло Мішустін, по всій видимості, стане технічним прем’єром, подібно своїм блідим попередникам Зубкову і Фрадкову. До того ж, судячи з стрімкому злету з посади керівника комп’ютерної фірми на пост глави Податкової служби — не без зв’язків зі спецслужбами, до яких ФНС фактично відноситься, незважаючи на свій як би економічний профіль.

Черговість спритний маневр Путіна, який такою собі подсечкой звалив найближчого претендента і заробив «іппон», безперечно, приніс йому не просто «одне повне очко», як перекладається цей термін. Цим ходом президент показав, що він зовсім не перетворився в «кульгавого селезня», і пора припиняти всі ці безплідні розмови про мирне транзит влади і можливого наступника.

Залишається питання, наскільки ефективним буде черговий поворот російської політики. І не «підсік» Путін самого себе, позбавивши росіян можливості навіть мріяти про зміни в найближчі п’ять років.

Після відставки Медведєва російські ЗМІ уникали коментувати ситуацію, в той час як на Заході не скупилися на оцінки.

Neue Zuericher Zeitung (Швейцарія) звертає увагу на те, що «престиж Медведєва серед населення з давніх пір дуже невисокий» і, таким чином, Путін «позбувся непопулярного прем’єр-міністра, чиєю зоною відповідальності була соціальна і економічна політика». Газета також вказує на те, що на регіональних виборах 2018 і 2019 років кремлівська партія «Єдина Росія» програвала, і, щоб це не повторилося восени 2021 року, коли відбудуться вибори до Державної Думи, уряд повинен бути принесено в жертву сьогодні.

«Нью-Йорк таймс» зауважує, що президент Путін викликав шок у «політичній еліті країни своїми пропозиціями про масштабні конституційні реформи, які можуть зберегти його контроль над країною на багато років». Американські аналітики намагаються визначити, «чи означає відставка уряду розкол у верхівці російської ієрархії, або вона стала частиною скоординованого плану Путіна зі зміни політичної системи країни».

Британська «Гардіан» акцентує увагу на обмеження наступного президента двома термінами; на посилення вимоги до кандидатів в президенти в тому, що стосується їх місця проживання; і на вирішенні парламенту обирати кандидатів на пост прем’єр-міністра, тим самим послаблюючи пост президента. До речі, на думку російських аналітиків, це — спроба блокувати можливе обрання на пост президента Михайла Ходорковського.

Англійці також бачать в даній ситуації прагнення до «масштабної перетрушування російського керівництва». Вони вказують на те, що Медведєв стає заступником голови російської Ради безпеки, яким керує сам Путін, таким чином залишаючись під його повним контролем.

Володимир Поляк, «Деталі». Фото: Itar-TASS, Reuters

і