як українська армія планує відбивати атаку з моря

Протикорабельні ракети “Нептун”, морські міни, катери проти десанту, нові військово-морські бази та турецькі корвети у перспективі – як українська армія планує відбивати атаку з моря.

Вороги на сході, вороги на заході, вороги на півдні, вороги на півночі – фраза з відомого серіалу (“Гра престолів”. –Ред.) якнайкраще змальовує ситуацію в Україні після анексії Криму.

Угруповання російських військ у Придністров’ї і можливі диверсії біля Одеси.

Ударні літаки, підводні човни-носії “Калібру” (Російських крилатих ракет. – Ред.) і протикорабельні ракети на Кримському півострові, спільні навчання росіян у Білорусі.

2,2 тис. км російсько-українського кордону, більшу частину якого так і не укріпили достатньо за сім років.

І небезпека з моря.

Виклики Причорномор’я

БКК
Підпис до фото, Російські десантні навчання у Криму

1 355 кілометрів узбережжя Чорного і Азовського морів, які після захоплення більшої частини українського флоту в бухті Донузлаву захищали лише протидиверсійний катер “Гола Пристань”, тральщик “Генічеськ” і флагман фрегат “Гетьман Сагайдачний” без ракет і на той час навіть без цивільного радара, який пізніше подарували волонтери.

І навіть якщо б якимось дивом Україна купила б, отримала як допомогу від США чи добудувала свій корвет або “фрегат УРО” (Фрегат з керованими ракетами чи корвет “Володимир Великий” – багаторічні проєкти ВМС України. – Ред.) – жити йому було б у разі повномасштабного конфлікту хвилин 60. Під час захоплення Криму РФ розгорнула там комплекс протикорабельних ракет (ПКР) “Бастіон” з 300-кілометровим бойовим радіусом.

Ракети "Бастіон"

А до Практичної гавані Одеси з Криму – 190 км. Росіяни можуть працювати по ній мало не з пунктів постійної дислокації ракетних підрозділів. З ймовірністю влучити кожним пуском 80-90%.

І від аеропорту “Бельбек”, куди неодноразово перекидали бомбардувальники Су-34 Південного військового округу Росії з Морозовська (Військовий аеродром у Ростовській області. – Ред.), летіти до радіуса пуску протикорабельних ракет Х-35 – хвилин десять.

Це при тому, що ні кораблі ВМСУ, ні українські комплекси протиповітряної оборони “С-300В” не мають тієї версії ракети, якою можна перехоплювати подібні цілі. Тобто це загроза, на яку нічим відповісти.

Старий оскол
Підпис до фото, Російський дизель-електричний підводний човен “Старий Оскол” в Новоросійську

А якщо згадати, що у Чорноморського флоту Росії є ще сім дизельних підводних човнів, то стає очевидним – будь-яке велике судно в Чорному морі, де немає багато островів-шхер чи прорізаного фіордами узбережжя, у яких можна ховатися, буде рано чи пізно уражено.

Витратить на це умовний противник десяток пусків або півтора – неважливо, адже результат буде один.

В України на сьогодні просто немає можливості перехоплювати ні балістичні цілі, ні протикорабельні ракети.

Реалії України

Флот

Придбати хоча б кілька батарей американських зенітно-ракетних комплексів “Патріот” для захисту портів коштує, як показує досвід Польщі, близько 4,75 млрд доларів.

Перед цим ще потрібен дозвіл Конгресу США, а після – п’ять років виробництва і підготовки розрахунків.

Бюджет України на закупівлю і ремонт техніки в рази менший, тож навіть у найбільш оптимістичних місцях ми не розгорнемо протиракетну оборону в найближчі десять років.

Крім того, росіяни регулярно відпрацьовують десант на необладнаний берег – з траленням мін, проривом ППО і висадкою одночасно кількох батальйонів з великих десантних кораблів.

Почали одразу після захоплення Криму і закінчили на навчаннях Кавказ “2020” – десантні кораблі “Цезар Куніков”, “Новочеркаськ” і “Азов” висадили полк морської піхоти, плюс роту розвідки з вертольотів.

І це немало – для порівняння, на Донбасі південний фланг українських військ від Широкиного до Волновахи тримають пару бригад.

Можливість висадити кудись під Бердянськ три батальйони й обрізати єдину залізничну гілку на Маріуполь – стратегічна загроза.

Багато в чому концепція “москітного флоту” – катерів, здатних протистояти десантним суднам, не будучи при цьому зручною ціллю для ПКР, – народилася саме з цих двох факторів: регулярних російських десантних навчань і значної переваги Чорноморського флоту РФ у високоточній зброї.

“Москітний флот”

Москітнйи фло

Разом з власним виробництвом, американською допомогою і закупівлями для української Морської охорони у Франції в України до 2025 року за планом має бути в строю до 80 катерів.

ВМСУ за цими планами матимуть вісім малих броньованих катерів типу “Гюрза-М”, кілька десантних “Кентаврів”, п’ять патрульних “Айлендів” і шість малих бойових катерів “Mark VI”. Плюс вісім британських катерів по кредитній лінії на десять років.

“Mark VI” і “британці” будуть оснащені високоточним ракетним озброєнням.

Mark VI
Підпис до фото, Mark VI

Морська охорона прикордонників – це 20 французьких патрульних “Ocea”, кілька “Safe Boat 27” і вітчизняних катерів від харківського виробника “Бріг”, є проєкти на три судна для розмінування і рятувальних операцій на воді, носії гелікоптерів.

Бріг
Підпис до фото, Катер “Бріг” українського виробництва

(Першу партію американських катерів Mark VI ВМС отримають у 2022 році, повідомляє інформагентство Міноборони. – Ред)

Тож наразі у планах України – десяток катерів в будь-якому місці узбережжя Чорного і Азовського морів, здатних потріпати десантні транспорти і ставити міни (партію відновлених радянських мін недавно передали ВМСУ).

Міни
Підпис до фото, Відновлені морські міни від компанії “Клівер”

Мінна війна це “альфа і омега” будь-яких невеликих флотів: данського, шведського, країн Балтії, польського. Навчання з установки морських мін з катерів активно проводяться останніми роками.

Розосередження

Очаків
Підпис до фото, Побудова бази в Очакові за підтримки США

Згадані ресурси розосередять по п’ятьох базах і стоянках: Практична гавань Одеси, порт Південний, Очаків, Бердянськ і Маріуполь.

Моряки ВМС США, прикомандировані до будівельного батальйону 133 “Runnin’ Roos” здали ВМСУ оперативний центр в Очакові – з пірсом, ремонтною майстернею і катерними ангарами.

Зараз американці за гроші платників податків США займаються ще одним пірсом на новій базі – для катерів і 73-го морської центру в Очакові цього забагато, швидше за все, причал використовуватимуть розвідувальні судна НАТО в Причорномор’ї.

Не так давно у порт Південний доставили плавучий причал під “Айленди” – він коштував майже 30 млн грн.

Одна з проблем Військово-морських сил України полягає в тому, що ціна берегової інфраструктури, пірсів, казарм, цистерн з паливом та обслуговування часто наближається до ціни судна, для якого все це створюють.

Морська охорона
Підпис до фото, Морська охорона входить до структури МВС

Але розосередження катерів зменшує для них ризик ураження протикорабельними ракетами ймовірного противника. І прискорює час реакції у випадку десанту.

Тому й доводиться витрачатися.

“Довга рука”

Нептун
Підпис до фото, Береговий ракетний комплекс “Нептун”

А ось для того, щоб вразити великі судна конвою і великі десантні кораблі з 2015 року Україна розробляє ПКР “Нептун”.

Це модернізована ракета Р-360 на основі ще радянської Х-35, двигуна МС-400 від “Мотор Січ” і головки самонаведення від “Радіонікс”. Загальні науково-дослідні і конструкторські роботи вело КБ “Луч”.

Ракета з боєголовкою в 150 кг повинна має гарантовано вивести з ладу корабель до 5 тис. тонн – це те завдання, перед яким безсилі катери з малокаліберними 20-30-міліметровими гарматами.

Той же великий десантний корабель з паливом і боєприпасами для десанту – ідеальна ціль для осколкової бойової частини “Нептуна”.

У червні 2020 року головка самонаведення ракети, пройшовши 80 км, виявила ціль і вразила її – відео прильоту по баржах-ліхтерах і супроводу ракети Р-360 винищувачами ЗСУ ширилося в соціальних мережах як лісова пожежа.

Нептун

Створювався “Нептун” у стислі терміни – на початкових етапах як стартовий двигун використовували “двіжок” від ЗРК С-125, а транспортний контейнер – від С-300.

Береговий комплекс випробовували на шасі від “КрАЗ”, але цілком ймовірно “Нептун” переведуть на базу “Татри”.

Дивізіон з 6 машин з 24 ракетами в одному пострілі може перекрити 600 км узбережжя.

У планах закупити від двох до чотирьох дивізіонів й мінімум 120 ракет Р-360.

Крім того, потрібні пункти дислокації, казарми, парки і сховища для ракет з такелажем і комплексами для повірки – капітальні вкладення.

Нептун

За планом почнуть закуповувати комплекси в 2021 році – тільки попередня вартість розробки і підготовка до серійного виробництва “Нептуна” обійшлися в 1.5 млрд. гривень.

(У грудні міністр оборони Андрій Таран повідомив про укладений контракт з КБ “Луч” на постачання “Нептунів”, щоб це йшло за оборонним замовленням ще 2020 року. А вже на початку січня 2021 року командувач ВМС Олексій Неїжпапа повідомив про створення ракетного дивізіону, який озброїться “Нептуном”, та початку підготовки розрахунків, які працюватимуть з береговим ракетним комплексом. – Ред.)

Швидко однозначно не буде, але у планах отримати перший дивізіон через 12 місяців.

Тим часом Україна підписала меморандум на поставки “Нептуна” в Індонезію, а від моменту появи історій з Росії, що українська ракета не полетить, до першого меморандуму на експортний контракт минуло чотири роки.

Ціль – підводні човни

Ада
Підпис до фото, Турецький протичовновий корвет типу ADA

Ще є контракт на корвети типу “Ада”, підписаний у вигляді меморандуму з Туреччиною у грудні 2020 року – один корабель побудують на верфях у Туреччині, ще три локалізують на заводі “Океан” у Миколаєві.

Цей багатоцільовий корвет може супроводжувати конвої, працювати по катерах або інших корветах 76 мм гарматою, захистити себе американськими ракетами “Гарпун” і турецькими “Atmaca”.

корвет

Але основні його функції протичовнові – за допомогою гелікоптера на борту виявити і вразити глибинними бомбами підводні човни супротивника.

І тут знову ж згадуємо про сім підводних човнів з “Калібрами” у Чорноморському флоті РФ.

ЗСУ

Загалом у Морську охорону, ВМСУ і берегові комплекси “Нептун” найближчими роками вкладуть понад 3 мільярдів доларів: це близько 600 млн доларів контракту “Mark VI”, британський кредит на 1,6 млрд. доларів, програма з Францією на 136. млн. євро і контракт з Туреччиною, який, ймовірно, коштуватиме більше 1 млрд доларів.

Плюс три-чотири дивізіони “Нептуна” і запас ракет до них.

Плюс “Байрактари” (мінімум п’ять цих безпілотників будуть працювати в інтересах флоту) і вертольоти для авіації ВМСУ.

І ще берегова інфраструктура – 4 млн. на бази спецпідрозділу прикордонників “Дозор” від США, військово-морська база “Схід” у Бердянську, казарми, парки і пункти постійної дислокації.

Загальна сума, яка готується до освоєння, для українських реалій величезна.

Флот

Попри заяви про мир і відсутність військового вирішення конфлікту, Україна готується протистояти РФ і “заточує” флот під протидесантні операції й боротьбу з підводними човнами.

За чотири-п’ять років український флот буде здатний завдати втрати будь-якій країні в регіоні і зробити спробу вторгнення з моря болючою.

  • Кирило Данильченко (“Ронін”)
  • військовий оглядач, для ВВС News Україна

і