Українець чи росіянин: У Фінляндії дискусія через виставку робіт Іллі Рєпіна.

 

У Фінляндії спалахнула дискусія довкола виставки Іллі Рєпіна в гельсінському мистецькому музеї Ateneum. Українська громада і культуральні середовища, котрі підтримують Україну, обурені тим, що творці експозиції замовчують українське походження художника та українські мотиви в його творчості.

 

«Запорожці…» в Атенеумі

 

Фінсько-український музикант Лукас Стасевський опублікував у найбільшій фінській газеті, Helsingin Sanomatколонку, в котрій назвав ігнорування українськості Іллі Рєпіна «частиною російського культурного привласнення».

 

«З російської точки зору, письмова історія століттями була монополією на визначення культурної історії України. Виставка Іллі Рєпіна у Атенеумі отримала значну увагу у фінських медіа, як вона того і заслуговує. Як у презентації виставки – хоча там і зазначено, що художник походив із території сучасної України, – так і у тексті Гаррі Мякліна Рєпін представлений винятково як російський художник», – констатує Стасевський.

 

«Ілля Рєпін народився в українській козацькій родині біля Харкова і провів свою юність в Україні. Його ключові роботи мали українські мотиви. Хоча Рєпін переїхав до теперішньої Росії у молодому віці, усе життя він підтримував тісні зв’язки з Україною, підтримував культурне життя на своїй батьківщині і брав активну участь у роботі українських художників. Наприклад, відома картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану» описує історію автономної української козацької держави, що діяла протягом 1649-1764 рр. Запорозькі козаки культурно та історично займають центральне місце в українській національній ідентичності. Значна частина їхньої діяльності – це прагнення до незалежності від Росії, Польщі та Оттоманської імперії в межах українських територій», – наголошує автор.

 

Лукас Стасевський пояснює фінським читачам, що культурна історія України перебувала під впливом систематичної русифікації. «Ідеологією утиску української культури з боку Росії був панславізм та великоросійськість. У ній Україна мала виступати як інтегральна частина Росії, так звана «Малоросія». Ілля Рєпін, Микола Гоголь та багато інших українських митців XIX ст. були продуктами тієї епохи і бачили себе як українськими, так і російськими митцями. Хоча близькі стосунки Рєпіна та Гоголя з Україною широко задокументовані», – пише автор.

 

Стасевський резюмував, що питання пошани до української ідентичності вкрай важливе з огляду на війну на сході України та окупацію Криму Росією у 2014 році. «Великоросійська культурна політика все ще залишається частиною наративу, створеного Росією, в якому культурній історії України відмовлено бути суб’єктом. Наприклад, у російськомовній Вікіпедії, Рєпін – російський художник, тоді як в українськомовній він український. З російської точки зору, письмова історія століттями була монополією на визначення культурної історії України. Проте за часів незалежної України важливо зважати на представлення українських художників в українській історіографії», – закликав автор.

 

Афіша виставки в Атенеумі

 

Куратор виставки Тимо Гууско написав для Helsingin Sanomat колонку у відповідь на зауваження Стасевського, в якій закликав «не обмежувати мистецтво національністю».

 

«Ілля Рєпін зображав українців і симпатизував українській культурі. Проте він вважав себе російським художником у найглибшому розумінні цього слова», – наполягає Гууско.

 

Куратор визнав, що «питання ставлення Рєпіна до російськості та українськості – цікаве». І додав, що Атенеум визнає ці зв’язки. І розуміє, що Рєпін «має значення для росіян, українців та фінів».

 

«Коли Крамской згадав його «малоросійську кров», Рєпін вибухнув, що вважає себе російським художником у найглибшому розумінні цього слова, – «найкращий російський художник», – згадав Гууско.

 

Рєпін у Фінляндії

 

Раніше про виставку в Атенеумі також писала представниця української громади у Фінляндії Наталія Терамае. Вона обурювалася, що український контекст відсутній на експозиції.

 

«Repin is a skilled portrayer of the Russian people», – одна з основних тез першої виставки Рєпіна у Фінляндії. У центральному художньому музеї Атенеум. Але вона ніяк не відкриється через корону. Україна у пресрелізі згадана раз: народився на території теперішньої України. У розділі про майстра змальовування росіян та російського фольклору є згадка про полотно «Козаки пишуть листа турецькому султану», поряд із «Бурлаки на Волзі». Але без історії, без пояснень. Це дійсно той Рєпін, який, скільки я чула і читала, народився, формувався і надихався Україною? Але цієї частини життя на цій виставці не видно, принаймні у пресрелізі. Чи є якісь два Рєпіни – для нас і для всього світу?» – писала Терамае у березні.

 

Наталія звернула увагу: підготовка до виставки тривала аж 25 років! «Мені цікаво – чи до України зверталися за консультаціями та пропозиціями виставити картини?» – дивувалася вона.

 

Ілля Юхимович Рєпін (стар. – Рѣпинъ, укр. – Ріпин) народився 24 липня (5 серпня) 1844 року у слободі Осинівка біля Чугуєва на Слобожанщині.

 

У Фінляндії прожив останні 30 років свого життя. Як пише українська Вікіпедія, після здобуття Фінляндією незалежності від Росії Ілля Рєпін не захотів переїжджати до Москви і Петербурга, згодом більшовики також перекрили йому шлях і до України. 1919 року він подарував фінському товариству художників 23 картини російських художників, які не підтримали більшовицький переворот. Так було покладено початок самої колекції «Атенеум».

 

Ілля Рєпін помер 29 вересня 1930 року у своїй віллі «Пенати» в невеличкому фінському селищі Куоккала. За заповітом, тіло мали поховати в рідному Чугуєві, але через більшовицьку владу в східній Україні вдова художника вирішила поховати чоловіка в парку поблизу від будинку і пагорба, який Ілля Рєпін називав Чугуєвою гіркою.

і