Україна має півсотні пускових установок “Джавелінів” та більше трьохсот ракет

Українська армія нещодавно на великих навчаннях під Рівним відпрацювала наступ зі своїм найновішим озброєнням, безпілотниками, розвідкою та засобами радіоелектронної боротьби.

Прорив танків, БМП і штурмових груп піхоти прикривали протитанкісти з “Джавелінами” та українськими ракетними комплексами “Стугна” і “Корсар”. Контратаку умовного ворога відбивав “Байрактар”, а за полем бою спостерігала вітчизняна безпілотна аеророзвідка.

BBC News Україна поговорила з розробниками армійських безпілотників, а також командирами та бійцями про новітнє озброєння, яке мають ЗСУ і випробували у бойових умовах.

“Наступ” під Рівним

Навчання ЗСУ біля Рівного

Автор фото, Командування Сухопутних Військ ЗСУ

На основі однієї з механізованих бригад оперативного командування “Північ” для цих навчань сформували батальйонно-тактичну групу (БТГр).

Фактично це батальйон, який посилений артилерією, технікою та іншими підрозділами. Загалом кілька сотень бійців.

У реальних бойових умовах БТГр формують від бригади чи кількох бригад для виконання конкретних завдань – прориву на ділянці фронту, штурму певного району чи оточення і знищення ворожого угруповання.

Пропустити YouTube допис, 1

Підпис до відео, Увага: інші сайти можуть містити рекламу

Кінець YouTube допису, 1

На нинішніх навчаннях батальйонно-тактична група мала наступати через лінію зіткнення з умовним супротивником.

Після удару артилерії на поле бою висунулися танки і БМП під прикриттям протитанкових розрахунків.

Одна з особливостей цих навчань якраз стосується протитанкістів – вони одночасно діяли з ракетними комплексами різних типів: радянськими “Фаготами”, українськими “Стугнами” та “Корсарами” і американськими “Джавелінами”.

Кожен протитанковий ракетний комплекс має свої плюси та мінуси, й так бійці та командири навчалися, що краще використовувати у конкретних умовах. Наприклад, “Стугна” діє на більших відстанях, ніж “Джавеліни”, але український комплекс значно важчий.

Джавелін у ЗСУ

Автор фото, Командування Сухопутних Військ ЗСУ

Підпис до фото, Пуск ракети з “Джавеліна”

“Командири навчалися поєднувати “Джавеліни” з нашими новітніми засобами і застосовувати їх відповідно до ситуації та їхніх тактико-технічних характеристик”, – пояснив командувач військ оперативного командування “Північ”, генерал-майор Валерій Залужний, який керував навчаннями.

Після танків та протитанкістів у бій знову вступила артилерія, яка завдала удару по “опорникам” супротивника та провела їхнє задимлення. Під прикриттям димів установки розмінування розширили проходи по мінному полю для штурмових груп.

Навчання ЗСУ біля Рівного

Автор фото, Командування Сухопутних Військ ЗСУ

Умовний супротивник намагався зупинити наступ, але його контратаку зупинили за допомогою авіації та ударного безпілотника “Байрактар” (Bayraktar TB2).

Турецький дрон прилетів з аеродрому в іншій області, кілька годин вів розвідку над полем бою, а потім завдав удару з висоти понад 5 км – з землі помітити “Байрактар” неозброєним оком неможливо.

Розвідку проводили й інші безпілотники – так звана “мала авіація” ЗСУ або ж “очі”, як називають їх бійці: українські розвідники “Лелека-100”, PD-2 і RAM, а також польський FlyEye.

Відео з їхніх камер в онлайн режимі йшло на монітори в оперативному тактичному штабі.

Штаб

Автор фото, Командування Сухопутних Військ ЗСУ

Підпис до фото, Монітори в оперативному штабі з камер безпілотників Bayrakar TB2 і RAM

“Це фактично перше таке застосування – дії загальновійськових підрозділів за підтримки безпілотних літальних апаратів в ударному спорядженні. Не лише турецьких, а й українських, таких як RAM і PD-2”, – вказував командувач навчань.

Наступ батальйонно-тактичної групи підтримували засобами РЕБ – радіоелектронної боротьби, яка мала подавити зв’язок і дрони супротивника.

Оперативний штаб

Автор фото, Командування Сухопутних Військ ЗСУ

Підпис до фото, Генерал Залужний (стоїть зліва) у штабі навчань

Загалом же українська армія поступово звикає до власної нової зброї, такої як “Джавеліни” та безпілотники.

“Ніякого ефекту новизни тут немає, це вже рядова робота нашого солдата”, – запевняє Валерій Залужний.

“Джавелін”

"Джавелін"

Піхотинець Богдан, який на цих навчаннях діяв з “Джавеліном”, каже, що навчався роботі з американським комплексом два з половиною місяці.

Обличчя операторів “Джавелінів” не показують – так само, як розвідників чи бійців Сил спецоперацій.

На озброєнні української армії зараз, за відкритими джерелами, близько півсотні пускових установок “Джавелінів” та більше трьохсот ракет до них.

Отримана модифікація Javelin FGM-148E Block – одна з найновіших, в армії США такі використовують з 2008 року.

Як каже Богдан, вага пускової установки “Джавеліну” 6,8 кг, а ракети – 15 кг.

Пускова
Підпис до фото, Пускова установка “Джавеліну”

Тож перед пострілом оператор несе на собі 22 кг – за словами Богдана, якщо є фізична підготовка, то це не критично.

У розрахунку “Джавелінів” двоє бійців – стрілець-оператор і другий номер обслуги, який несе одну чи дві ракети у контейнерах.

Пускова установка M98A2 CLU має 12-кратний зум для наведення.

Дальність пострілу – до 2,5 км. Після пуску ракета піднімається на кілька метрів і летить зі змінною траєкторією, а перед ціллю робить “гірку”, щоб влучити у верхню частину бронетехніки, яка зазвичай найменш захищена (але для “гірки” потрібно, щоб відстань до цілі була більше 1 км).

Джавелін у ЗСУ

Автор фото, Командування Сухопутних Військ ЗСУ

Вести ракету під час польоту не потрібно, діє система самонаведення – це принцип “вистрілив і забув”, який дозволяє розрахунку залишити місце пострілу, куди може прилетіти відповідь. За армійською термінологією, так підвищується “виживання розрахунку”.

“Чудовий, високоточний засіб, який ми навчалися поєднувати з нашими новітніми системами, які за деякими показниками перевищують можливості “Джавелінів”, – говорить генерал Залужний.

Однак проблеми на навчаннях з “Джавелінами” іноді трапляються – у вересні 2020 року, наприклад, на полігоні “Широкий лан” одна з систем не спрацювала і ракета не вилетіла.

Вартість “Джавелінів” досить висока – одна ракета до цих систем коштує близько 70 тис. доларів.

“Байрактар”

"Байрактар"

Автор фото, Генштаб ЗСУ

Підпис до фото, “Байрактари” можуть базуватися за 150 кілометрів від поля бою та бути у повітрі 24 години (архівне фото)

Ударний безпілотник турецького виробництва Bayraktar TB2 на цих навчаннях ніхто не бачив – він вилітав з аеродрому в Старокостянтинові та був надто високо над полігоном, щоб його помітити.

“З висоти 5,5 км влучає у люк танка”, – каже один з військовослужбовців.

Роботу “Байрактарів” можна було спостерігати на моніторах оперативного штабу.

“Бомба зійшла”, – говорить один з операторів і за 40 секунд видно, як вибухає макет “машини в колоні”.

“Ціль 702 знищена”, – констатує військовий біля монітора.

Байрактар

Автор фото, Командування Сухопутних Військ ЗСУ

Підпис до фото, Знищення “Байрактаром” цілі з висоти кілька кілометрів

Після успішного використання цих “Байрактарів” азербайджанцями у Карабаху за ними закріпився імідж дуже ефективної зброї.

Але треба розуміти, що самих по собі цих дронів замало – у тому ж Карабаху їхній успіх забезпечила потужна робота розвідки і артилерії по ворожих системах протиповітряної оборони, вироблених переважно у Росії.

Цей невдалий досвід протидії вірмен “Байрактарам” тепер будуть уважно вивчати у Росії та інших країнах, щоб не повторювати помилок.

Розвідник PD-2 і дрон-камікадзе RAM-2

Українські безпілотники PD-2 і RAM-2
Підпис до фото, Українські безпілотники PD-2 і RAM-2

Ударні безпілотники розробляють і в Україні.

Під “ударністю” у цьому випадку мається на увазі не так можливість скидати міни в окопи з перероблених цивільних дронів, як повноцінний удар по цілях так званим “баражуючим боєприпасом” – безпілотником, який одночасно є снарядом (“дроном-камікадзе”).

На ці навчання такий розвідувально-ударний безпілотний комплекс привезла українська компанія UkrSpecSystems.

Комплекс складається з двох дронів.

PD-2
Підпис до фото, Розвідний дрон PD-2

Перший – це розвідник PD-2 (People’s drone-2) з вертикальним зльотом і посадкою, що дає йому змогу підніматися у повітря не лише “по-літаковому” зі злітної смуги, а й з будь-якого іншого відкритого місця.

У небі апарат може бути до 10 годин і передавати дані по спецзв’язку одразу на пункт розвідки.

Інший безпілотник у цьому комплексі – ударний дрон RAM-2.

“Він злітає з катапульти, у повітрі може бути до однієї години, радіус дії – до 30 км. За координатами цілі може сам автоматично провести дорозвідку та атакувати її за командою”, – розповідає BBC News Україна Денис Чумаченко, заступник директора з модернізації та розвитку озброєнь UkrSpecSystems.

Ударний безпілотник RAM-2 на катапульті
Підпис до фото, Ударний безпілотник RAM-2 на катапульті

Тобто, задум розробників такий: PD-2 проводить розвідку, знаходить ціль і передає дані про неї RAM-2, який може її вразити.

RAM-2 – це класичний безпілотник-камікадзе.

“У нього є термобарична бойова частина вагою 2,7 кг з функцією пробивного ядра. Основна його ціль – легкі бронеоб’єкти, промислові чи паливні склади”.

Наприклад, легкоброньований військовий тягач МТЛБ він зможе пробити, а БТР з товстішою бронею – вже ні.

“Але він може вивести БТР з ладу, якщо влучить у колеса – термобарична система їх підпалить”, – вважає Денис Чумаченко.

За рахунок термобаричної бойової частини, яка сильніше діє у закритих приміщеннях, цей дрон можна використовувати і проти окопів та бліндажів.

Розвідник PD-2 вже пройшов випробування і зараз на етапі допуску до використання у ЗСУ (його попередню версію PD-1 військові використовують з 2014 року).

А RAM-2 лише готується до початку офіційних випробувань.

“Лелека-100” (Ciconia)

"Лелека-100"
Підпис до фото, Модернізована “Лелека-100” з вертикальним злетом

Розвідник “Лелека-100” вважається найбільш масовим українським безпілотником, який використовується у ЗСУ – в армії таких апаратів кілька сотень.

Зараз розробники створили модифікацію з вертикальним зльотом і посадкою, що спрощує його запуск.

“Він має інерціальну систему для протидії РЕБ – тобто, по інерції виконує завдання, якщо його засоби навігації давлять ворожим РЕБом”, – пояснює Андрій Горшков, директор компанії DeViRo, яка розробила “Лелеку-100”.

“Робоча висота кілометр, може працювати вдень і вночі. Камера з 30-кратним зумом”, – додає розробник.

Ciconia

Автор фото, deviro.ua

Підтверджена дальність польоту, на якій “Лелека-100” передавав відео і телеметричний сигнал, – 50 км.

Тривалість польоту модифікації з вертикальним зльотом – дві години, зі звичайним – чотири, але тоді апарат треба запускати з катапульти і садити “по-літаковому”.

“Його не чути і не видно, через малі розміри дуже важко збити”, – відзначає Андрій Горшков.

FlyEye

FlyEye
Підпис до фото, Польський розвідник FlyEye

Ще один дрон-розвідник, який брав участь у навчаннях, – FlyEye, розроблений польською компанією WB Electronics.

“Ці безпілотники ми використовуємо на Донбасі з 2015 року, не втратити жодного літака”, – розповідає його оператор з позивним “Гугл”.

З одного боку, це свідчить про їхню ефективність, з іншого – таких апаратів у ЗСУ, за словами “Гугла”, лише шість.

Гугл і FlyEye

FlyEye також має інерційну систему, яка дозволяє йому автоматично повертатися додому, якщо його “давить” система РЕБ.

“Можна задати маршрутні точки і він автоматично їх облетить. Літак пише одночасно два потоки відео: з денної і тепловізійної камери. Оператор у небі може перемикати частоти зв’язку”, – каже “Гугл”.

Запускають FlyEye просто тримаючи за корпус – пропелер підіймає безпілотник, якщо його направити вертикально.

FlyEye зліт

“Одним цим комплексом у 2015 році я перекривав майже весь сектор С”, – пригадує “Гугл”.

Кулеметний модуль для окопів

Випробовували на навчаннях під Рівним і більш стаціонарні розробки, такі як дистанційний модуль для вогневих точок.

Це великокаліберний кулемет НСВТ (скорочено від ще радянського “Никитина-Соколова-Волкова танковый”), встановлений на рухливому модулі, який може обертатися на 360 градусів.

Модуль
Підпис до фото, Кулеметний модуль з 12,7-міліметровим НСВТ призначений для вогневих точок на лінії фронту

На модулі встановлені дві камери (широкого і вузького кута зору), тепловізор та установки для димових гранат.

Оператор може перебувати на відстані 15 метрів від кулемета, наприклад у бліндажі, звідки через камери бачить все, що відбувається навколо та може відкривати вогонь, не виходячи з укриття. Особливо актуально в умовах окопної війни снайперів.

“Основне завдання модуля – зберегти життя бійців. Він дозволяє дистанційно вести кругове спостереження та у випадку загрози застосувати кулемет і димову завісу”, – пояснює оператор модуля Василь.

Пункт управління
Підпис до фото, Пульт керування кулеметним модулем з монітором

12,7-міліметровий кулемет НСВТ може тримати кругову оборону радіусом 1600 метрів і вести вогонь по живій силі та техніці супротивника.

Самий модуль створений польською компанією Mista (тією самою, що створила бронемашину Oncilla на основі українського “Дозора-Б”).

А для української армії, якщо цю розробку вирішать брати на озброєння, готовий підготувати 482-й конструкторсько-технологічний центр Міноборони.

“Тримаємо для бою”

Навчання ЗСУ біля Рівного

У Генштабі відзначають, що нинішні навчання були плановими і не пов’язані з квітневим переміщенням російських військ до кордонів України.

Як сказав головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак, “розгортання російських військ – це зміна обстановки, до якої ми постійно готуємося і враховуємо у плануванні”.

Головна ж мета “наступу під Рівним” була у тому, щоб відпрацювати взаємодію різних підрозділів і сил на базі однієї батальйонно-тактичної групи з використанням новітнього озброєння, аеророзвідки та РЕБ.

На питання BBC News Україна про те, наскільки успішно вдалося випробувати нові для ЗСУ “Джавеліни” та “Байракатари”, генерал Хомчак відповідає: “Вони для нас сьогодні вже не нові, тому що це не перше застосування на навчаннях. Але ми їх використовуємо в обмеженій кількості, тому що тримаємо для бою”.

“Щоб вміти в бою їх ефективно використовувати, треба навчитися це робити. Тому на всіх навчаннях такого роду завжди знаходимо можливість виділити один-два “Джавеліни”, щоб розрахунки отримали неоціненний досвід. І знаходимо мінімум одну ракету (вони теж дуже дорогі – Ред.), щоб екіпажі “Байрактарів” могли робити бойові пуски”, – підсумовує навчання Руслан Хомчак.

  • В’ячеслав Шрамович
  • BBC News Україна

і