Cьогодні йому виповнилося б 60…

Дуже рано пішов з життя ініціатор та  організатор геральдичного руху на терені нинішнього СНД та Балтії  Ігор Сметанніков, людина проста та доступна в спілкуванні і велика за розмахом думки та тих справ у геральдиці, що він встиг зробити. Ми були знайомі більше тридцяти років, робили одну справу. Йому, як мешканцю Підмосков’я було спідручніше ходити по великих і малих кабінетах установ. Разом по краплинах ми зібрали спільноту в сотні і тисячі вже прихильників , а нині сподвижників гель дики.  А які він мав гасла на кожний день життя? «Кожному місту – Герб!» та «Ні дня без геральдики…»

Важче стало спілкуватися, коли розпався на вигляд і за деклараціями Радянський  Союз. Виникла якась невидима самоізоляція. Але все одно спілкувалися і бачилися. Востаннє Ігор Сметанніков був в Кропивницькому у листопаді 2012, коли відзначалося двадцятиріччя започаткування українських зльотів геральдистів. А перший його візит  відбувся у вересні вже далекого 1999  року.

Ігор Сметанніков був людиною яка створила тисячі гербів, а ще більше проектів, відродила  та випускала журнал «Гербовєд», створювала безліч геральдичних проектів, розробляла військову символіку. Особливо запамяталися перші зльоти геральдистів в Москві, Донецьку, Казані та Мінську. Потім з’явилися та були виховані нові геральдичні кадри.

З Україною його пов’язували не лише роки навчання, але і українське походження, великі  дружні зв’язки з українськими геральдистами. Він неодноразово був учасником Зльотів геральдистів України у Херсоні, Одесі, Києві та двічі був на зльотах у Кропивницькому. Останні роки життя проживав на своїй історичній батьківщині у місті Бендери. Став членом  місцевої письменницьої спільноти, де користувався великою повагою.

В житті Ігор Сметанніков  був порядною, високо ерудованою, щирою людиною веселої вдачі, чуйним і вірним другом  і товаришем. Зроблене  ним у сучасній геральдиці на терені колишнього СРСР важко оцінити, бо його внесок в цю справу без перебільшення є дуже вагомим і історичним.

Ігоря немає серед нас вже четвертий рік, і в це мало віриться. Але жива його геральдична справа та залишилися тисячі однодумців. По суті Ігор був українцем, що русифікувався. Для України він теж встиг зробити цілу низку справ. Розробив перший особистий герб для президента, підтримав ідею організації окремих геральдичних зльотів, розробляв герби міст був серед  ініціаторів створення Української геральдичної колегії та став її герольдмейстером.

Прикро що така світла і помітна людина, сповнена творчих ідей не може відсвяткувати разом з нами свій 60-тирічний ювілей.

Yottos