​ЧОГО НАМ ЧЕКАТИ ВІД БІЛОРУСЬКОЇ КРИЗИ?

Поточна ситуація.

Білорусія у рівновазі. На вихідних опозиція збирає масштабні мітинги, по буднях активних громадян затримує місцева міліція, іноді жорстоко б*є при затриманні. Суди підмахують рішення, і активісти починають по троху сидіти або отримують штрафи.

Дивлячись на своїх білоруських друзів, бачу зміну настроїв. Активна, дієва енергії починає поступатись енергії «надії». Тобто, ми маємо надію на перемогу, бо інакше не може бути. Пости в стилі «потрібно зробити», та «а давайте», поступаються місцем постам: «Все буде добре».

На мою думку, Лукашенко хотів втримати владу більше, ніж білоруси хотіли її захопити. Він зміг збити енергію, темп протесту, перевести гру у довгу. Витримавши перший натиск, він починає вигравати за рахунок концентрації силового ресурсу. Тобто, рядові білоруси не готові пиздити силовикив-гопників. А силовики готові пиздити простий народ на виході з під*їздів.

Якщо порівнювати поточну ситуацію із грою «Мафія», то виходить наступна картина. Згуртована меншість (президент та силовики) виграють у незгуртованої більшості. Нажаль, миролюбиві партизанські тактики, на які розраховував простий народ, не працюють. Захопити владу можна або у відкритому бою. Або у партизанській війні, яка повністю зупинить інфраструктуру країни. Народ не дуже хоче розвалювати свою економіку, щоб знести пана президента. На виході, на мою думку, народ отримає розвалену економіку на чолі із диктатором Олександром. Але за деякий час.

Україна.

Україна будує складні стосунки із Білоруссю. Ми визначились, що «граємо» у команді Заходу проти команди Росії. Що в цілому, приємно і реально вказує, що кордон демократії вибудовується на східному кардоні України.

Саме тому україно-білоруські відносини потерпають від численних скандалів. То президент Лукашенко марить тоннами зброї, яку завозили через Україну для активізації протестів. То Україна забороняє білоруському бізнесу купувати БТА-Банк (За чутками, його хотів купити «гаманець» Лукашенка).

На мою думку, обидва скандали виглядають загрозливо за мирної ситуації. Той самий скандал у 2018, коли україно-білоруські відносини були нормальними, виглядав би болючим. В нинішніх умовах, я думаю, вони стають «підтримуючими». І нам, і білорусам потрібно показати союзникам лояльність, і продемонструвати активну війну із «ворогом». Ми викатуємо дипломатичні гармати, дуже голосно викрикуємо бойові гімни, проте реально воювати не готові, не хочемо і не маємо ресурсу.

Я думаю до скандалів такого рівня варто відноситись нейтрально. Вони будуть аж до вирішення кризи. Слід хвилюватись лише якщо зміниться їх характер, кризи стануть частішими або глибшими.

Результати для України.

  • Я думаю вірогідність активної фази російсько-української війни знизилась. Лукашенко стабілізував ситуацію своїми силами (військами), тому буде чинити супротив російському підкріпленню. Він буде побоюватись, що російські військові / поліцейські / розвідувальні служби, запрошені для допомоги, можуть захотіти змінити владу. Не маючи потреби у військовій підтримці, він буде ще ретельніше захищатись від північного союзника, який так часто грає не за правилами (Як казав сам О.Лукашенко).
  • До нас поступово мігрує білоруський середній клас, в першу чергу IT-бізнес. Тут виходить ми ніби радіємо, що у сусіда хата горить. Але як є. Імігрувало близько 3-5 тисяч, ще більше виїхало до Польщі та Латвії.
  • Спостереження за ситуацією наводить на думку, що попри криваву історію та півтори сотні трупів, нам повезло із Майданом. Ми отримали криваву розв*язку, після якої режим Януковича не зміг втриматись. Але сама трагедія стала вантажем, який допоміг протестувальникам перемогти режим. Якщо б не снайпери, ми могли б зараз мати простести в стилі «Юлі- Волю».

Прогнози розвитку ситуації.

  • Базовий сценарій (вірогідність 80%). Білорусь рухається за шляхом Венесуели. Народні протести, проблеми в економіці, виїзд активної частини населення. Поступове погіршення економічної ситуації буде спонукати до російських кредитів, які, втім, допоможуть лише на короткий термін. Економічні проблеми не призведуть до зміщення режиму. Скоріш до згуртування провладних верств проти протестуючих.
  • Я не думаю, щоб нас чекає треш із вуличними боями як у Південній Америці. Криза такого рівня не потрібна жодному із гравців. Плюс, до неї не готові самі білоруси.
  • Конфлікти зі всіма ключовими союзниками. Навіть із РФ стосунки будуть поступово погіршуватись. Непрогнозований батько буде «кидати» свого північного союзника, намагаючись втриматись при владі. Тому Росія завжди буде мати тут напіврезультат. Достатньо, щоб вважати цю територію своєю, але не достатньо, щоб зробити з неї свій надійний плацдарм.
  • Ситуація може різко змінитись при появі «чорних лебедів» або інших непередбачуваних ситуацій. Невідомі снайпери, техногенні катастрофи, раптова хвороба Лукашенко можуть змінити ситуацію. Але я думаю, що самі собою вони не виникнуть, а ключові зовнішні актори не мають потреби у ескалації ситуації. Тому штучних криз і не очікую.
  • Цікаво, та поки невизначено, який культуральний відбиток залишиться на самих білорусах. З цієї кризи може вийти або нація бійців, схильних до супротиву та активного розвитку. Або нація зломлених протестувальників, які не вірять, що можуть щось змінити. Тут поживемо-побачимо.

Особисто я бажаю білорусам перемоги.

Жыве Бєларусь, браття.


vitaliy.belov
Віталій Бєлов

і