Знайшли секретний Спецхран у Гатчині!

мах

Секретний Спецхран у Гатчині! А там документи про історію України!

Знайдено архіви останнього Кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського та частина архіву гетьмана Івана Мазепи!

005 червня 1775 року, російські війська, що захопили останню, Нову Січ, спакували і вивезли до Петербургу клейноди, прапори, гармати і АРХІВ ЗАПОРОЗЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ!

Прапори і гармати розпорошені кількома російськими музеями. А от за архівом журналісти часопису “Музеї України” тихенько полювали кілька років

-Росіяни цю збірку називають «Архівом Калнишевського». Він давно зберігається в секретному спецхрані Центрального військово-морського архіву Міністерства оборони РФ! – повідомила шеф-редактор часопису “Музеї України” Наталка Іванченко. – 188300, Ленінградська область, м.Гатчина, Червоноармійський проспект,2! Ми намагалися отримати хоч якийсь доступ ще з 2009 року. Однак, російська влада ніяк не реагує на запити з України.

Офіційно цього спецхрану не існує. Про нього знає дуже обмежене число людей з суворими допусками. Зрозуміло, що російські військові моряки абсолютно не цікавляться документами Архіву Запорозької канцелярії, листами Калнишевського, наказами, звітами, хроніками… Тих паперів, від самого вигляду яких, в українських істориків починають тремтіти руки…

dfdcd38-003-800x400У тому ж спецхрані зберігається чимало документів з особистого архіву Гетьмана Мазепи, захопленого росіянами після Полтавської битви. Теж не вивчений, не опублікований.

Кошовий отаман П.І.Калнишевський прожив 112 років! З них, останні 25 під арештом у Соловецькому монастирі.

До нашого часу дійшов Архів Коша Запорозької Січі, який є нині основним джерелом для дослідників.

Цікаво, якщо нині якась офіційна державна установа, типу Інституту історії чи якийсь Національний музей звернуться до керівництва архіву у Гатчині з проханням дати допуск до чомусь і досі секретного спецхрану, утаємниченого ще за часів Петра І, що буде?

Давайте спробуємо! Хоча б на рівні допитливих молодих істориків!

Віктор Тригуб, «Музеї України»

і