З самого народження Держави України дії її політиків були спрямовані на посилення розколу між Сходом і Заходом. Згадаймо хоча б створення Галицької Асамблеї та Південно-Східної Української Автономної Республіки.
Всі вибори проходили так, що нагальними питаннями і основними протиріччями в суспільстві висувалися на перший план регіональні, а не соціальні відмінності, а тому одних кандидатів у Президенти і одні партії підтримував Південний Схід, а інших — Захід і Центр.
Така політика вміло стимулювалася Росією і її адептами в Україні та підтримувалася українськими корисними ідіотами, що іменувалися патріотами, і призвела, зрештою, до втрати Криму і частини Донбасу.
Українці висновків не зробили і продовжують політику в тому ж дусі. На останніх муніципальних виборах на Сході відчутну перемогу здобули ОПЗЖ і Опоблок, на Заході і в Центрі — ЄС, подекуди Свобоода.
Партії, що приблизно рівномірно були представлені на парламентських виборах ще рік тому, сьогодні на муніципальних виборах відчутно потерпіли фіаско на користь регіональних партій. Ми продовжуємо розколювати Державу! І якщо вказана тенденція розвинеться, то на наступних президентських чи парламентських виборах ми таки доконаємо Україну.
А запобігти всьому тому на законодавчому рівні не так то і складно, ввівши механізми на обов‘язковість наявності партійних осередків у всіх без виключення громадах, мінімальної підтримки партій у громадах хоча б на рівні 3%, наповнення всіх без виключення дільничних виборчих комісій своїми представниками, а у випадку недосягнення такої квоти, партія знімається з реєстрації.
Тоді й кількість партій різко зменшиться з сьогоднішніх 350 і вміститься хоча б у десяток, а отже й вибір буде набагато усвідомленішим, і самі партії позбудуться радикальних, неприйнятних для всієї України, програмних положень і гасел.
Хотілося б звернутися в першу чергу до таких центристських партій як Слуги і Голос, що найбільше розгубили своїх прихильників!
Думай-те!!!