Як боротися зі створеною Кремлем кризою в Європі

Примітка редакції «Atlantic Council»: Нарощування Москвою військ на кордонах України та поблизу неї, а також войовнича риторика підвищили перспективу великої неядерної війни в Європі. Нинішня телефонна розмова між президентом США Джо Байденом і президентом Росії Владіміром Путіним підкреслює небезпеку цієї створеної Кремлем кризи. Нижче наведемо заяву двадцяти чотирьох видатних експертів та колишніх високопосадовців, які пропонують свої ідеї, як стримати Москву від ескалації її нинішньої агресивної війни проти України та, загалом, як відрадити Москву від майбутніх провокацій. Заява відображає погляди підписантів, а не їхніх установ.

 

 

Після віртуального саміту президента Байдена з президентом Путіним 7 грудня Росія збільшила присутність своїх військ на чи біля кордонів України. Створивши цю кризу, Кремль зажадав для Росії гарантій безпеки, яких Сполучені Штати та їхні союзники надати не можуть. Він робив провокаційні заяви на високому рівні, включаючи дивовижні заяви про те, що американські приватні військові найманці мають намір напасти з використанням хімічної зброї на сході України. Москва фальшиво стверджує, що розширення НАТО створило військову загрозу для Росії: Альянс повністю дотримувався своїх зобов’язань за Основоположним актом НАТО-Росія стосовно утримання від розгортання ядерної зброї або постійного розміщення значних бойових сил на території нових держав-членів, незважаючи на те, що Росія порушила багато своїх зобов’язань за цим Основоположним актом, а також Статут ООН, Гельсінський заключний акт, Паризьку хартію та Будапештський меморандум.

 

Коротше кажучи, Москва, схоже, готує ґрунт для початку масштабного неядерного нападу на Україну, хоча Сполучені Штати і НАТО продемонстрували готовність сісти і обговорити проблеми Кремля.

 

Ми вважаємо, що Сполучені Штати повинні у тісному консультуванні зі своїми союзниками по НАТО та з Україною здійснити негайні кроки, щоб вплинути на кремлівські калькуляції ціни-користі, перш ніж російське керівництво вибере подальшу військову ескалацію. Це означає збільшення, спираючись на чудовий набір заходів, які вже запропонувала адміністрація Байдена, витрат, які виникатимуть, якщо російські військові почали би новий наступ на Україну: введення каральних санкцій проти Москви, відправлення значних військових поставок в Україну та зміцнення сил НАТО на східному фланзі.

 

Адміністрація повинна продовжувати свою плідну роботу з Європейським Союзом та іншими партнерами, щоб забезпечити узгодження елементів відповіді на кожен напад Росії на Україну, незалежно від масштабів чи форми російської ескалації. Така відповідь має включати пакет серйозних і болючих санкцій, які будуть застосовані негайно, якщо Росія нападе на Україну. В ідеалі, план цих санкцій варто повідомити Москві тепер, щоб Кремль мав чітке розуміння масштабів економічного удару, з яким він зіткнеться. Зокрема, Вашингтону слід проконсультуватися з Берліном і заручитися згодою Німеччини у разі російської атаки не дозволити запуск в експлуатацію «Північного потоку-2», ясно даючи зрозуміти, що в іншому випадку адміністрація не буде знову відмовлятися від санкцій щодо трубопроводу.

 

Найважливіше, що зараз може зробити Захід, – це посилити силу стримування збройних сил України шляхом надання військової допомоги та обладнання на прискореній основі. Для Кремля велике вторгнення в Україну доцільне лише в тому випадку, коли російські сили зможуть захопити та утримати українську територію, не несучи значних і постійних втрат. Західні країни повинні діяти вже, щоб спорядити підрозділи військової та територіальної оборони України додатковими можливостями, які можуть спричинити такі втрати.

 

Західним військовим чиновникам слід терміново проконсультуватися зі своїми українськими колегами стосовно того, якої допомоги та обладнання потребують українські військові для якнайшвидшої інтеграції в свої операції для зміцнення своєї оборонної сили. Така допомога може включати додаткові протитанкові ракети Javelin та контрбатарейні радіолокаційні системи Q36, а також Stinger та інші зенітні ракети. Адміністрація Байдена також має заохочувати союзників у НАТО зробити більше для підвищення обороноздатності України, ясно даючи зрозуміти, що весь альянс НАТО виступає єдиним фронтом у протистоянні російській агресії.

 

Ми вважаємо, що НАТО має діяти вже, щоб почати посилювати свою військову присутність на своєму східному фланзі та повідомити Москві, що російська ескалація призведе до значного збільшення військ США та союзників і їхньої постійної присутності в країнах Балтії та в Чорноморському реґіоні. НАТО також має дати сигнал Москві, що будь-які додаткові розгортання можна переглянути, якщо/коли поточна криза вщухне.

 

Захід також повинен розширити свій політичний контрнаступ, щоб відібрати ініціативу в Москви, оскільки вона намагається використовувати загрозу сили, щоб залякати Україну, Європу і Сполучені Штати, змушуючи їх погодитися на її вимоги, багато з яких цілком невиправдані і неприйнятні. Адміністрація Байдена має домагатися заяви Групи семи (G7) на рівні глав держав із засудженням погроз Москви широкої війни проти України та працювати з союзниками і партнерами для використання інших форумів, включаючи Організацію з безпеки і співробітництва в Європі та, можливо, Організацію Об’єднаних Націй, щоб підкреслити неприйнятність російських військових дій та погроз примусу.

 

Адміністрація Байдена повинна проконсультуватися з НАТО, Європейським Союзом, Україною та ключовими союзниками, такими як Польща, щодо інтенсивної підготовки до вирішення гуманітарної кризи, яка може виникнути в результаті великого російського вторгнення.

 

На закінчення, Сполучені Штати та їхні союзники повинні продовжувати чітко заявляти про свою готовність до діалогу з Росією, враховуючи занепокоєння НАТО та інших сторін російською військовою та іншою агресивною діяльністю. Вони мають вказати, що деякі елементи запропонованого Росією договору США-Росія та угоди НАТО-Росія можуть послужити основою для обговорення і можливих переговорів. Сполучені Штати і НАТО повинні чітко дати зрозуміти Кремлю про необхідність деескалації загрозливої військової ситуації навколо України, перш ніж можна буде вести будь-які предметні переговори, і будь-які переговори мають вестися із залученням всіх сторін, чиї інтереси безпеки будуть порушені. Ці питання не можуть бути просто вирішені у двосторонньому американо-російському руслі. Більше того, будь-які переговори мають відповідати принципам, з якими погодилися всі члени НАТО, Росія та Україна – як, наприклад, Гельсінський заключний акт та Паризька хартія.

 

Підписано,

 

Доктор Стівен Бланк,

провідний науковий співробітник,

Інститут зовнішньої політики.

 

Генерал Філіп Брідлав, відставник ВПС США.

17-й верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил в Європі,

Заслужений професор, Школа Сема Нанна, Технологічний інститут Джорджії

 

Ян Бжезінський

Колишній заступник помічника міністра оборони з питань Європи та політики НАТО,

провідний науковий співробітник,

Атлантична рада

 

Дебра Каґан

Колишня урядовиця міністерства оборони США,

Заслужена співробітниця енергетики,

Трансатлантична мережа лідерів

 

Генерал Веслі К. Кларк

Армія США (у відставці),

12-й верховний головнокомандувач об’єднаних сил НАТО в Європі,

Провідний науковий співробітник, Центр Беркла Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі

 

Доктор Ларрі Даймонд

Провідний науковий співробітник, Гуверівський інститут,

Мосбахерівський провідний науковий співробітник з глобальної демократії,

Інститут міжнародних досліджень Фрімена Сполі,

Стенфордський університет

 

Посол Павлина Добрянська

Колишня заступниця держсекретаря з глобальних справ,

Заступниця голови Центру стратегії та безпеки Скоукрофта,

Атлантична рада,

Провідна наукова співробітниця Центру Белфера, Гарвардський університет

 

Доктор Евелін Фаркас

Колишня заступниця помічника міністра оборони з питань Росії, України та Євразії

 

Посол Деніел Фрід

Колишній помічник держсекретаря США з питань Європи та посол США в Польщі,

Заслужений провідний науковий співробітник (посада на честь Вайзера),

Атлантична рада

 

Доктор Френсіс Фукуяма

провідний науковий співробітник (посада на честь Олів’є Номелліні),

Центр демократії, розвитку та верховенства права,

Директор магістратури Форда Дорсі з міжнародної політики,

Інститут міжнародних досліджень Фрімена Сполі,

Стенфордський університет

 

Мелінда Гарінґ

Заступниця директора Центру Євразія,

Атлантична рада

 

Джон Е. Гербст

Колишній посол США в Україні та Узбекистані,

Старший директор Центру Євразія,

Атлантична рада

 

Генерал-лейтенант (у відставці) Бен Годжес

Колишній командувач армії США в Європі

 

Доктор Дональд Н. Дженсен

Директор програми «Росія і стратегічна стабільність»,

Інститут миру США

 

Андреа Кендалл-Тейлор

Центр нової американської безпеки

 

Посол Джон Корнблюм

Колишній посол США в Німеччині,

Старший радник (нерезидент), Програма «Європа, Росії та Євразії»

Центр стратегічних міжнародних досліджень

 

Посол Майкл Макфол

Колишній посол США в Росії,

Директор Інституту міжнародних досліджень Фрімана Сполі,

Стенфордський університет

 

Посол Стівен Пайфер

Колишній посол США в Україні,

провідний науковий співробіник (посада на честь Вілліана Перрі),

Стенфордський університет

 

Герман Пірчнер-молодший

Президент,

Американська рада з зовнішньої політики

 

Джон Сіфер

Колишній офіцер і начальник таємної служби, ЦРУ,

Провідний науковий співробітник (нерезидент) Центру Євразія,

Атлантична рада

 

Строуб Телботт

Колишній заступник держсекретаря,

Заслужений провідний науковий співробітник,

Інститут Брукінґса

 

Посол Вільям Тейлор

Колишній посол США в Україні,

Віце-президент зі стратегічної стабільності та безпеки,

Інститут миру США

 

Посол Александер Вершбоу

Колишній посол США в Росії,

Колишній заступник Генерального секретаря НАТО,

провідний науковий співробітник, Центр стратегії та безпеки Скоукрофта, Євразійський центр,

Атлантична рада

 

Посол Курт Волкер

Колишній посол США в НАТО і спеціальний представник США з питань України на переговорах,

провідний науковий співробітник,

Центр аналізу європейської політики

і