Поки Олександр Лукашенко намагається переконати світ у тому, що його збройні сили не беруть участь у «військовій операції» Володимира Путіна, а країни Заходу звинувачують Мінськ у співпраці з Кремлем, дедалі більше білорусів їдуть воювати добровольцями на боці України.
Згідно з неофіційними даними, у добровольчих загонах України можуть перебувати близько двохсот білоруських громадян. Це чоловіки 20-50 років, які, за їхніми словами, хочуть допомогти своїм братам-слов’янам «боротися з путінською агресією». Журналісти видання ВВС поговорили з деякими з них.
«Я готовий битися чим доведеться: зі зброєю, з ножем, чим завгодно. Тут вирішується доля вільної України, вільної Білорусі — без жодного перебільшення», — каже доброволець білоруського опору Вадим Прокоп’єв.
Марш-кидок від Варшави до Києва
«Я готовий битися чим доведеться: зі зброєю, з ножем, чим завгодно. Тут вирішується доля вільної України, вільної Білорусі — без жодного перебільшення», — каже доброволець білоруського опору Вадим Прокоп’єв.
Прокоп’єв — відомий білоруський бізнесмен та опозиціонер, який виїхав до Польщі після президентських виборів 2020 року.
У Києві пообіді Вадим розмовляє зі мною у зумі. Він стоїть на тлі Майдану Незалежності, на його лівому рукаві — жовта пов’язка на підтримку українців.
Вадим розповідає, що рішення про поїздку до Києва він та його товариші ухвалили лише за годину: наприкінці лютого вони приєдналися до колони білоруських добровольців, які зробили марш-кидок від Варшави до Києва.
«Ми купили кілька дуже дешевих автомобілів і молилися, щоб вони не розвалилися дорогою, — згадує Вадим. — Дорога була напружена, майже не спали дві доби, блокпости, намагалися встигнути до Києва».
«На одному з блокпостів у нас знайшли бронежилети без пластин, і командир виставив нас під стволи. Мені довелося пройти відомий український тест і вимовити слово «полуниця» з піднятими руками.
За словами Прокоп’єва, серед білоруських добровольців — чоловіки різного віку та професій.
«Хтось розмовляє білоруською, хтось — російською, але у всіх одна мета — допомогти Україні», — підкреслює він.
«Залишитися живими — найважливіше для наших хлопців»
З міркувань безпеки Вадим відмовляється назвати свій підрозділ.
Він каже, що поки що його роль у Києві — комунікаційна: «Російська пропаганда нещадно плодить фейки, наше завдання — їх усувати».
Головна його зброя зараз — айфон, при цьому він не приховує, що за необхідності готовий взяти до рук реальну зброю.
«Надзвичайно важливо, щоб якийсь потік правди доходив до вух наших [білоруських] військових, один смартфон на взвод вони мають, — пояснює Прокоп’єв. — Єдина тактика для справжнього білоруського патріота, який опинився у цій ситуації, — перейти на бік України. Це зробити легко і безпечно. На цьому боці такі ж білоруси. Залишитися живими — найважливіше для наших хлопців».
Вадим Прокоп’єв наголошує, що за приїзд в Україну йому ніхто не платить: «Ми відмовилися б від будь-якої оплати — білоруси і так у боргу перед українцями».
«Готуємось допомагати нашим братам-українцям»
Як і Вадим, доброволець Олексій вважає, що білоруси з українцями борються проти спільного ворога.
«Ця війна, можливо, стане тією війною, що принесе звільнення нам, білорусам, від нашого режиму, нашої внутрішньої окупації», — сподівається він.
Під час дзвінка обличчя Олексія приховує чорна балаклава. Він просить мене змінити його справжнє ім’я та голос — у Білорусі в Олексія залишилися рідні (ВВС має дані, що засвідчують його особу).
Олексій каже, що втік до України через кримінальні справи, заведені проти нього в Білорусі на тлі протестів проти Олександра Лукашенка у 2020 році. Тут він попросив політичного притулку. Він каже, що приєднався до одного з територіальних батальйонів, де з 2015 року служив його друг.
«Частина нашої групи вже побувала на виїздах, била ворога. Ми поки що проходимо навчання, отримуємо спорядження і готуємось допомагати нашим братам-українцям, ми чекаємо на свою чергу», — додає він.
Чи готовий він воювати проти своїх співвітчизників-білорусів, які теоретично можуть прийти в Україну за наказом білоруської влади на допомогу російським військам?
«Той, хто прийшов воювати проти українців, не білорус, — твердо відповідає Олексій. — Це зрадник, манкурт, наволоч. Справжні білоруси борються зараз разом із нашими братами-українцями. А те, що хтось готовий вбивати українців через якусь ідеологію, через якісь квартири, ковбаси, теплу дупу — це не білоруси, це, вибачте, просто тварини».
Вадим Прокоп’єв каже, що отримує тисячі листів підтримки від білорусів.
«Велика кількість білорусів хочуть бути тут, логістично це не дуже легко. Я впевнений, що всі вільні білоруси повинні зробити все можливе для України в цей момент. Нам доведеться допомогти українцям зсередини і у такий спосіб допомогти самим собі».
Рейкова війна
На початку тижня у ЗМІ з’явилися повідомлення про партизанські диверсії на білоруських залізницях, щоб завадити руху потягів військового призначення.
У трьох білоруських областях знищили сигнальне обладнання, а залізничні колії заблокували.
За даними BYPOL (об’єднання білоруських силовиків, що пішли в опозицію на тлі протестів 2020 року, у Білорусі визнали екстремістським), внаслідок цієї операції була порушена робота кількох відділень білоруської залізниці.
«Російська залізниця заборонила рух своїх військових ешелонів територією Білорусі в нічний час, а білоруські машиністи масово відмовляються від управління локомотивами та виїзду на перегони», — підсумовує BYPOL.
«Наш обов’язок — і в наших силах — робити реальні речі, щоб зупинити [війну], звільнитися від окупації російських військ та відновити добре ім’я наших предків. «Рейкова війна» — це знання, які ми отримали у спадок, це те, що ми вміємо і що під силу кожному з нас», — пише BYPOL.
2 березня МВС Білорусі заявило, що ці дії [акції на залізниці] класифікують як акти тероризму, а інфраструктуру Білоруської залізниці взяли під контроль органи внутрішніх справ та внутрішні війська.
Джерело: ВВС