Під час візиту президента Зеленського до Варшави, президент Польщі Навроцький подарував нашому очільнику держави двотомник польських істориків «Документи Волинського злочину». У такий спосіб натякаючи про польський пріоритет політики національної пам’яті.
М’яко кажучи, дивні натяк і пріоритет, які спонукають нагадати полякам їхню ж історію.
На початку січня 1944 року Красная Армія вступила на Волинь, перетнула довоєнний кордон і вторглася на територію історичної Польщі.
Польський уряд у Лондоні сподівався, що більшовицька Росія поважатиме інтереси Польщі та її громадян. Однак Красная Армія поводилася не як союзник, а як окупант: вбиваючи, ґвалтуючи та грабуючи поляків.
На території Польщі методично встановлювалася московська тиранія.
Фактично у кожному регіоні Польщі, де з’являлися окупаційні радянські війська, відбувалися звірства проти цивільного населення.
Повсякденністю стали масові крадіжки приватного та державного майна, широкомасштабне, бездумне знищення нерухомості і особливо болісно — масові зґвалтування польських жінок.
Дуже промовиста статистика: приблизно 40% убивств було скоєно радянськими солдатами, як і приблизно 70% пограбувань та 80% зґвалтувань польських жінок та дітей.
У липні 1945 року, коли вже не велися бойові дії, силами 3-го Білоруського фронту, НКВД та СМЕРШу проти антикомуністичного польського підпілля, переважно колишніх бійців Армії Крайової, була здійснена спільна військова операція у результаті якої майже 600 поляків вивезли в невідомому напрямку і розстріляли. Точне місце їхнього поховання залишається невідомим донині, а Москва відмовляється розкривати інформацію.
Відтак сьогодні все може повторитися, але у набагато більших масштабах. Якщо Московія, яка час від часу погрожує Європі, перейде до проведення «сво» у Польщі, на поляків чекає національна катастрофа. Не міфічні «звірства на Волині» у 1943 році мають хвилювати поляків. А реальна загроза війни з Московією, яка може знищити польську державність.
Богдан Червак