Геополітична вісь Варшава — Київ, яка понад чотири роки слугувала головним оборонним бастионом Східної Європи у війні проти Росії, зазнала найсильнішого тектонічного удару зсередини.

Рішення польського президента Кароля Навроцького позбавити українського лідера найвищої державної нагороди Республіки Польща через історичні суперечки перетворилося на відкритий фінал із гучним грюканням дверима. Повернувши нагороду Варшаві із вбивчим історичним сарказмом, Володимир Зеленський не просто закрив кулуарну суперечку, а оголив глибоку кризу еліт, де миттєві рейтинги та російські гібридні операції виявилися сильнішими за стратегічний розум.

Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко заявили про відмову від польського ордена Білого Орла після рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити цієї нагороди Володимира Зеленського. У своїх заявах вони розкритикували це рішення, наголосили на важливості українсько-польського партнерства та закликали не допустити поглиблення напруження між двома країнами. На їхню думку, від конфлікту між Києвом і Варшавою виграє лише Москва

Орден у компанії Муссоліні

20 червня 2026 року увійде в історію європейської дипломатії як день офіційного розриву символічної солідарності між лідерами двох сусідніх народів. Реагуючи на показове рішення президента Польщі Кароля Навроцького відібрати у нього Орден Білого Орла, Володимир Зеленський не став чекати на тривалі юридичні процедури чи засідання капітул. Він опублікував фотографію відправки нагороди назад до Варшави, супроводивши цей жест заявою, яка миттєво підірвала європейський інформаційний простір.

Зеленський нагадав польській стороні, що цей орден, який Навроцький назвав символом найвищої довіри Речі Посполитої та фундаментом цінностей, історично опинявся в руках діячів із вкрай неоднозначною репутацією. Український президент прямо зазначив: якщо цей символ особливого зв’язку може спокійно залишатися у російської імператриці Катерини Другої, фашистського диктатора Беніто Муссоліні та німецького лобіста Кремля Герхарда Шредера, то Україна не збирається сперечатися про свої заслуги та повертає знак відзнаки.

Цей крок викликав лавинну реакцію в дипломатичних колах. Низка українських державних діячів на знак солідарності оголосила про відмову від своїх польських нагород, а очільник МЗС України Андрій Сибіга назвав дії Варшави стратегічною помилкою, яка принесе реальну вигоду виключно Москві.

Читайте також: Сибіга та Буданов повернуть Польщі свої державі нагороди

Указ № 26 та Сили спеціальних операцій

Формальним приводом для цього масштабного дипломатичного вибуху став указ українського президента від 26 травня, приурочений до десятої річниці створення Сил спеціальних операцій. Як зазначає видання ZN.ua згідно з документом, Окремому центру спеціальних операцій «Північ» було присвоєно почесне найменування «імені Героїв УПА». Військова логіка рішення була зрозумілою: інші аналогічні центри ССО вже мають почесні історичні назви на честь князя Святослава Хороброго та Ізяслава Мстиславича, а новий указ мав на меті відновлення питомих мілітарних традицій національного війська та відзначення бойових подвигів сучасних воїнів.

Проте це рішення лягло на вкрай чутливий та перегрітий польський інформаційний ґрунт. За кілька днів до цього в Україні з державними почестями відбулося перепоховання праху одного з лідерів ОУН Андрія Мельника, а в кулуарах почали активно обговорювати перспективу офіційного поховання Степана Бандери. Для польського суспільства, де історичні рани Волинської трагедії залишаються незагоєними, а процеси ексгумацій у Пужниках та Углах тривають досі, згадка про УПА стала ідеальним тригером.

Першою ситуацію розігнала ультраправа польська партія «Конфедерація». Голова її парламентської фракції Гжегож Плачек, відомий своїми маніпулятивними заявами щодо українських кредитів, офіційно вимагав від Навроцького відібрати орден у Зеленського.

До цього хору миттєво долучилися представники колишнього уряду з партії «Право і справедливість» Матеуш Моравецький та Пшемислав Чарнек. Символічним фіналом першої хвилі скандалу став демарш легендарного засновника «Солідарності» Леха Валенси, який демонстративно зняв значок з українським прапором, заявив про особисту образу та повністю розірвав публічні контакти з Києвом.

Читайте також: Посол України у Польщі також повертає свою нагороду

Внутрішній фронт Кароля Навроцького

Тверезий аналіз польського політичного ландшафту доводить, що емоційна атака Кароля Навроцького на українського президента була продиктована не стільки турботою про історичну справедливість, скільки спробою врятувати власні рейтинги, які стрімко падали.

Інформаційний та фінансовий порядок денний у країні повністю контролює прем’єр-міністр Дональд Туск завдяки успішній оборонній програмі SAFE, в рамках якої польські заводи вже отримали 29 контрактів на астрономічну суму 79 мільярдів злотих. На цьому тлі вето, яке Навроцький наклав на закон щодо спрощення доступу до цих оборонних єврокоштів, завдало потужного удару по його електоральних позиціях.

Додатковою пасткою для польського президента стала заплутана історія із законом про криптовалюти. Навроцький спочатку двічі ветував урядові регуляторні ініціативи, а згодом подав до Сейму майже ідентичний проєкт, чим розлютив свій базовий праворадикальний електорат із тієї самої «Конфедерації». Європейський регламент MiCA вимагав від Варшави ухвалити чіткі правила до кінця місяця, інакше внутрішній крипторинок Польщі просто зупинився б.

Опинившись у глухому економічному та політичному куті, Навроцький використав указ Зеленського як ідеальний інструмент для радикальної зміни інформаційного порядку денного. Це дозволило йому миттєво переключити увагу пересічних поляків з фінансових провалів та криптобагів на емоційні історичні суперечки, звинувачуючи ліберальний уряд Туска у поблажливості до «бандерівців».

Читайте також: У Воркуті демонтували пам’ятник жертвам ГУЛАГу – повстанцям УПА

Правові колізії та капітуляція Дональда Туска перед електоратом

Юридичний процес позбавлення нагороди з самого початку перебував у глибокому процедурному тупику. Стаття 36 польського закону «Про ордени й відзнаки» справді дозволяє президенту позбавити нагороди за власною ініціативою або після рішення Капітули, якщо нагороджений вчинив діяння, через яке став «негідним» відзнаки. І хоча Капітула під керівництвом Міхала Клейбера та за участю Зофії Ромашевської прогнозовано схилялася до жорсткого рішення, головна інтрига полягала в Конституції Польщі.

Згідно зі статтею 144, присудження нагород є особистою прерогативою президента, але щодо процедури позбавлення закон мовчить. Більшість провідних юристів, а також фахівці пропрезидентського Бюро національної безпеки зійшлися на думці, що такий крок вимагає обов’язкової контрасигнатури — тобто підпису прем’єр-міністра Дональда Туска. Діючи самостійно, Навроцький ризикував отримати скасування свого указу в судовому порядку.

Історичні прецеденти також грали проти адміністративного свавілля Навроцького. За три століття існування Ордена Білого Орла його відбирали лише раз — у 1932 році у колишнього прем’єра Вінцента Вітоса, і то виключно на основі кримінального вироку суду під час Берестейського процесу (у 1939 році нагороду повернули, а у 2023 році Верховний суд повністю виправдав політика).

Посилання віцепрем’єра Радослава Сікорського на те, що генерал Ярузельський колись відбирав нагороду у Леоніда Брєжнєва, виявилося помилкою — той випадок стосувався ордена Virtuti Militari, який взагалі ліквідували у 1990 році. Таким чином, Навроцький став першим, хто пішов на цей крок суто адміністративним шляхом щодо лідера союзної держави під час війни на виживання.

Проте найсвіжіші політичні сигнали свідчать, що уряд Дональда Туска вирішив не йти на конфлікт із власною громадською думкою. Соціологічні опитування компанії SW Research для тижневика Wprost продемонстрували, що 52,3% поляків підтримують позбавлення Зеленського ордена, і лише 22,4% виступили проти.

Опинившись перед загрозою отримати тавро «союзника бандерівців», Туск капітулював перед електоральними цифрами, назвав реакцію Навроцького «цілком зрозумілою» і закликав сторони приглушити емоції, оскільки лінія фронту проходить в іншому місці. Пастка Навроцького спрацювала: уряд за добу інтегрувався у нав’язану правими радикалами антиукраїнську рамку.

Читайте також: Вибіркова емпатія офіційної Варшави та нацистські заклики до етнічних чисток серед польських чиновників

Безкоштовний тролейбус для Кремля та наслідки для фронту

Головний бенефіціар цієї міжнаціональної кризи сидить у Москві. Польські та українські аналітики одностайно констатують, що реальна, історично обґрунтована образа польського суспільства щодо подій на Волині була використана як безкоштовне та надзвичайно ефективне паливо для російських гібридних атак.

Потужні фабрики тролів РФ у промисловому масштабі місяцями обробляли польський сегмент соцмереж, роздмухуючи антиукраїнські фобії. За підрахунками статистичного колективу Res Futura, лише за першу добу ініціатива Навроцького зібрала понад 140 мільйонів охоплень у медіапросторі.

Наслідки цієї інформаційної спецоперації вже вийшли за межі кабінетних суперечок і б’ють по реальній безпеці на місцях. Керівник офісу президента України Кирило Буданов терміново та незаплановано прибув до Варшави, де провів закриті зустрічі з міністром оборони Владиславом Косіняком-Камишем, координатором спецслужб Томашем Сємоняком та представниками МЗС Польщі. Проте українські компромісні пропозиції польський уряд назвав недостатніми, безальтернативно вимагаючи повного скасування почесного найменування підрозділу ССО.

Читайте також: Кого вшановує сучасна Польща

Тим часом реальне партнерство тріщить по швах:

• Голова міської ради Перемишля — міста, яке першим приймало мільйони українських біженців у 2022 році, — офіційно надіслав протестні листи українським партнерам.
• Органи місцевого самоврядування по всій Польщі почали масово знімати українські прапори з будівель ратуш, які висіли там як символ непорушного братерства.
• Конфлікт уже поставив під загрозу зриву проведення у Гданську Міжнародної конференції з питань відновлення України та заблокував конструктивний початок переговорів щодо вступу України до ЄС, оскільки польське Міноборони прямо заявило, що «пам’яті про жертв Волині не підлягає переговорам».

Для офіційного Києва ця криза має стати жорстким і протверезним уроком. Тактично необачний і несвоєчасний указ завдав прямого удару по найболючішому місцю нашого найважливішого тилового партнера. Намагаючись грати в патріотичні наративи всередині країни, українська влада власноруч дала козир до рук усім, хто прагнув знекровити логістичні шляхи постачання зброї: від польських правих популістів, які рятували власні виборчі шкури, до кремлівських стратегів, які системно розширюють кожну щілину в нашому спільному європейському домі.

—

«Аргумент» на основі статті Петра Катеринича «Орден розбрату. Анатомія політичного демаршу» для ZN.ua