Блокада Криму з боку Сил оборони України — це стратегічна військова кампанія, спрямована на перетворення півострова з потужного плацдарму агресії на вразливий ізольований анклав. Ця операція має комплексний вплив на перебіг війни.
Зауважу, що раніше окупанти використовувала Крим як ключову логістичну базу, де накопичувалися пально-мастильні матеріали, боєкомплект та особовий склад для проведення ротацій. Сюди ж відправлялася залізничними та автомобільними поромами військова техніка з тилових районів країни-окупанта.
Варто закуважити, що протягом останнього тижня українське розвідтовариство здійснило низку успішних ударів по важливих військових об’єктах противника на півострові.
Зокрема, бійцями спецпідрозділу Головного управління розвідки Міноборони було уражено сучасну російську радіолокаційну станцію “Каста-2Е2”, яка використовувалася для контролю повітряного простору. Крім того, знищено шість паливозаправників, що суттєво ускладнило логістику ворога.
Також під ударами української розвідки опинилися залізничні перевезення: два вантажні локомотиви та три цистерни з паливом були виведені з ладу. Це завдало серйозних втрат у забезпеченні російських військ пальним. Окремо в ГУР відзначили ураження військової техніки на ешелоні, що зірвало плани противника щодо перекидання сил і засобів на передову.
Через регулярні ураження Кримського мосту ворог почав повністю покладатися на морське постачання пального й техніки, яке зараз активно паралізують українські сили.
У морі біля берегів Криму та в Азовському басейні уражено десятки суден російського “тіньового флоту”. Під вогнем опинилися ворожі танкери, суховантажі, логістичні пороми та морські буксири. Крім того, фіксуються серйозні руйнування наземного нафтоналивного термінала в порту Керчі.
Паралельно з дефіцитом пального ГУР та суміжні підрозділи Сил оборони України створюють для військових об’єктів противника тотальну енергетичну кризу. За допомогою ударних дронів успішно уражено щонайменше 5 електропідстанцій на півострові. Системні удари знеструмили великі військові вузли (зокрема райони Сак та Євпаторії), що паралізує роботу ремонтних баз і систем ППО.
Систематичне руйнування залізничних поромів у Керчі та мостів на перешийках змусило окупантів переорієнтувати постачання на сухопутний коридор через Приазов’я. Цей маршрут пролягає близько до лінії фронту і знаходиться під постійним вогневим контролем ЗСУ. Вузькі логістичні точки (Чонгарський міст, Генічеська переправа) та траса Р-280 “Новоросія” перебувають під постійним ударом українських БПЛА.
Наразі завдяки успішним діям Сил оборони України і українського розвідтовариства Крим утратив своє ключове значення як логістичний хаб для російських окупаційних військ. Це призвело до серйозних наслідків для окупаційних військ безпосередньо на лінії бойового зіткнення у Херсонській та Запорізькій областях.
Так, зокрема, у Запорізькій області підрозділи Сил оборони України здійснили успішну контратаку та відкинули російські війська в районах населених пунктів Маліївка, Січневе, Новогеоргіївка та Запорізьке. Понад 33 кв. км територій перейшли під вогневий контроль України.
У Херсонській області українські сили утримують домінантні висоти на правому березі. Спроби росіян закріпитися на островах у дельті Дніпра та створити нові плацдарми оперативно припиняються масованими ударами артилерії та FPV-дронів.
Через дефіцит палива, снарядів та техніки, викликаний логістичною блокадою, угруповання російських військ на Запорізькому та Херсонському напрямках змушене обмежувати використання артилерії та бронемашин під час штурмів. Порушення постачання з Криму на південний фронт вже призвело до падіння співвідношення артилерійських пострілів противника з 2,4:1 до 1,6:1.
Після фактичної блокади окупованого Криму, який уже перетворився на повністю ізольований острів, серйозні проблеми з логістикою в окупантів і на тимчасово окупованих територіях Миколаївської області, мова йде про Кінбурнську косу.
Утім крім військової компоненти, блокада півострова також має політичне значення.
Це насамперед підвищення суб’єктності України у переговорному процесі. Я не виключаю, що саме питання Криму буде ключовим для економічного та політичного тиску як з боку України, так і Сполучених Штатів. Мова йде про можливу деокупацію районів Херсонської та Миколаївської областей. Я не виключаю, що стоятиме питання Запорізької атомної електростанції, а саме: пропозиція про створення міжнародного консорціуму, тобто фактичної передачі найбільшої атомної електростанції під зовнішнє управління.
Крим роками позиціонувався Кремлем як символ вічної та непохитної російської влади. Успішні українські атаки на штаб Чорноморського флоту, Кримський міст та аеродроми демонструють російському суспільству та елітам нездатність путінського режиму захистити навіть ключові сакральні об’єкти.
Окупаційна влада змушена витрачати колосальні фінансові ресурси на відновлення нафтобаз, мостів, компенсації бізнесу та постійне перекидання нових систем ППО, які швидко знищуються. Туристична галузь Криму, яка формувала імідж “мирного розвитку”, фактично знищена.
Натомість постійна загроза та відсутність безпеки стимулюють відтік лояльного до Кремля населення, сімей російських військовослужбовців та чиновників назад на територію країни-окупанта, що деморалізує місцеві окупаційні адміністрації.
