Шість останніх посткримських років Захід боровся з російською пропагандою, але почалася пандемія коронавірусу – і все змінилося. Тепер головним джерелом ворожої пропаганди та дезінформації в очах Заходу став Китай.
Головними питаннями, за які між Заходом і Китаєм розгорнулася, за висловом очільника дипломатії Євросоюзу Жозепа Борреля, “битва наративів”, стали походження нового коронавірусу і ефективність демократичних та авторитарних режимів в боротьбі з пандемією, але мова не тільки про це.
До пандемії китайська пропаганда в Європі в основному малювала автопортрет надійного, неагресивного партнера та інвестора, і це мало кого серйозно турбувало. Але тепер, в останні пару місяців, професійні борці з дезінформацією виявили, що Китай діє майже за російськими “методичками” – цілеспрямовано просуває різні конспірологічні версії, намагається поховати факти під нагромадженнями “альтернативної правди” і купує ботів для розкрутки такої інформації в соцмережах.
І тепер в Брюсселі спалахнув скандал навколо доповіді про підривну пропаганду Китаю. Інтернет-аналітики вивчають методи розкрутки прокитайських хештегів в Twitter, а провідні європейські газети одна за одною щодня публікують статті про підривну діяльність Китаю.
“Величезна російська машина дезінформації працює проти Європи з 2014 року. Тепер в гру проти європейських демократій зі своєю власною стратегією дезінформації вступив Китай”, – говорить чеський політолог Якуб Янда, який багато років займається моніторингом та викриттям російських “фейків”.
“Тепер сили тих організацій, які у нас створені для фактчекінгу російської пропаганди, мають спрямувати і на роботу з китайською дезінформацією”, – додає польський колега Янди Марчін Заборовський.
Китайське попередження Брюсселю
В останні дні квітня в Брюсселі спалахнув скандал навколо роботи такої організації.
East Stratcom Task Force – “робочу групу зі стратегічних комунікацій на Сході” – створили при зовнішньополітичному відомстві Євросоюзу після анексії Росією Криму для систематичного відстеження і розвінчання різноманітної брехні і напівправди, яку Росія просувала за кордоном – в ЗМІ і соцмережах.
Всі ці роки регулярні бюлетені East Stratcom Task Force присвячували майже виключно дезінформації, яка походила з Росії. Черговий звіт про роботу мали опублікувати 20-26 квітня.
І тут американська газета New York Times повідомила, що випуск бюлетеня затримали. Джерела газети в зовнішньополітичному відомстві ЄС розповіли її кореспондентові, що в черговому звіті на перше місце винесли оцінку – дуже жорстку оцінку – китайської пропаганди в Європі.
За словами джерел NYT, китайські дипломати, дізнавшись про це, нібито негласно зажадали відредагувати звіт, і керівництво Європейської служби зовнішніх зв’язків (ЕСВС) нібито погодилося.
Звіт вийшов 24 квітня, і Китай в ньому фігурує, але “через кому” після Росії, тоді як в першій версії, яку бачили журналісти, в першу чергу йшлося саме про китайські інформаційні операції.
“Офіційні і підтримувані державою джерела, зокрема, з Росії та, меншою мірою, з Китаю, продовжували інтенсивно поширювати конспірологічні наративи і дезінформацію в ЄС і сусідніх регіонах”, – йдеться у вступі до опублікованої версії звіту.
Далі, в другій половині звіту, East Stratcom Task Force розповідає про розслідування, під час яких виявили “таємні операції Китаю в соцмережах”, мета яких – “вносити сум’яття з приводу походження вірусу і звеличувати дії Китаю”.
30 квітня комітет закордонних справ Європарламенту попросив пояснити те, що сталося, нового керівника зовнішньополітичної служби ЄС Жозепа Борреля.
Той пояснив, що перша версія доповіді була для службового користування, а друга, скорочена – для публіки, і так робиться завжди. За словами Борреля, китайське посольство, дійсно, “висловлювало занепокоєння”, але вплинути на зміст звіту не могло.
“Під жодним тиском жодні правки до доповіді не вносили!” – заявив Боррель євродепутатам, які почали тиснути на нього (по відеозв’язку), але водночас додав, що опублікована друга версія коротше і м’якше першої в формулюваннях тому, що ЄС “має бути повністю впевнений в тому, що ми говоримо, щоб уникнути незручних ситуацій на дипломатичному фронті “.
Деяких борців з ворожою пропагандою пояснення Борреля не задовольнили.
“Боррель та все керівництво Європейської служби зовнішніх справ (ЄСЗС) веде політику умиротворення щодо Пекіна. ЄСЗС під тиском китайської влади процензурувала ту частину доповіді, яка стосується китайської дезінформації, і опублікувала пом’якшену версію. Тепер Китай знає, що на ЄСЗС можна натиснути і вона поступиться принципами. Це дуже погано “, – говорить чеський політолог Якуб Янда.
Китайські дипломати прямо не відповідали на підозри у зв’язку з доповіддю ЄС, але в ті ж дні, коли спалахнув скандал, речник МЗС Китаю Ген Шуан, явно у відповідь на звинувачення, які звучать по обидва боки Атлантичного океану, написав в Twitter англійською:
“Китай завжди виступає проти кампаній дезінформації. Ми – скоріше жертва, ніж виробник дезінформації. Дезінформація і звинувачення не можуть бути засобом в міжнародній боротьбі з пандемією і мають бути відкинуті усіма”.
“Дезінформація – це ворог для всіх нас, і боротися з нею маємо ми всі. Китай з самого початку багато страждав від дезінформації… Ми ведемо бій – бій між хомо сапієнс і вірусом, і ми не можемо допустити, щоб битися між собою почали групи хомо сапієнс”, – сказав в ті ж дні в відеоінтерв’ю посол Китаю в ЄС Чжан Мін.
Призов на китайський фронт
Якуб Янда – один з керівників празького аналітичного Центру європейських цінностей і програми цього центру “Kremlin Watch” (“спостереження за Кремлем”). В рамках цієї програми співробітники центру вже кілька років відстежують, вивчають і викривають те, що вони вважають російськими дезінформаційними кампаніями.
У Центрі європейських цінностей давно діє така ж програма, присвячена Китаю – “Red Watch”. Але якщо на російському напрямку в центрі працюють 11 людей, то Китаєм до останнього часу займався тільки один співробітник.
24 квітня Центр європейських цінностей оголосив, що шукає стажера, який зайнявся б аналізом китайського впливу в Чехії та Європі.
“Ми бачимо, що масштаби ворожого втручання Китаю в справи Європи в останні роки швидко зростають, і, якщо ми займаємося політикою безпеки і захистом суверенітету ліберальних демократій, загроза китайського шкідливого впливу – це зараз одне з ключових для нас питань”, – пояснює Янда.
46% мертвих душ
Європа звернула увагу на китайські інформаційні операції ще на початку березня. Точніше, з 12 березня – саме в цей день в уражену коронавірусом Італію прибула допомога з Шанхая – команда лікарів і 30 тонн медичного спорядження.
Навколо цієї, безперечно, доброї справи розгорнулася велика інформаційна кампанія в соцмережах і пресі, яка, як незабаром з’ясували фахівці, була вже зовсім не такою доброю і чистою.
Щось схоже пізніше, в кінці березня, відбувалося і навколо російської допомоги італійцям, проте про китайців в Італії, за підрахунками медіа-аналітиків, писали і говорили в ефірі майже в два рази більше.
Італійське видання Formiche замовило аналітичній фірмі Alkemy SpA R&D Lab дослідження “прокитайських” дописів в Twitter італійською мовою – і та, проаналізувавши майже 50 тисяч дописів в соцмережі, з’ясувала, що в період з 11 по 23 березня 46,3% з тисяч дописів у Twitter та їх поширень з хештегом #grazieCina (спасибі, Китай) створили спамерські пошукові роботи. Вони ж були авторами 37% дописів з іншим популярним в ті дні хештегом #forzaCinaeItalia (“вперед, Китай та Італія”).
Водночас часто поруч з цими хештегами публікували хештеги зі словами “Євросоюз”, “Європа”, “ЄС”, “ганьба” – тобто транслювалася думка, що Китай допомагає Італії, а європейські союзники – ні.
Першоджерелом цих дописів у Twitter в багатьох випадках було посольство Китаю, відзначає Formiche.
“Широко розповсюджувалися і дописи у Twitter з фейк-ньюс, – пише Formiche, – такі як відео, яке ретвітнула, зокрема, речниця МЗС Китаю Хуа Чуньїн і в якому, як стверджується, жителі Риму, вийшовши на балкони, кричать слова подяки Китаю під звуки китайського гімну”.
Фахівці кажуть, що це відео було фальшивкою: звук наклали на картинку.
Мережі ботів, що поширюють потрібну Китаю інформацію або дезінформацію, з’явилися не під час пандемії, а набагато раніше.
Американське видання ProPublica провело своє дослідження – воно з серпня 2019 року відстежувало 10 тисяч акаунтів в Twitter – вкрадених у реальних людей або створених автоматично, які поширюють повідомлення офіційного Китаю.
Наприкінці березня ProPublica опублікувала проміжні результати спостереження. Видання, зокрема, прийшло до висновку, що велика група цих акаунтів пов’язана з пекінською фірмою OneSight Technology Ltd., у якої підписаний контракт з одним з китайських інформаційних агентств.
Втім, більшість цих акаунтів відтворювали дописи китайською і, за припущенням ProPublica, орієнтувалися на закордонних китайців (в самому Китаї Twitter заблоковано), і лише частина дописів були англомовними.
За минулий рік Twitter закрив понад 5000 акаунтів, ймовірно пов’язаних з китайською владою.
Для порівняння у 2017 році, під час розслідування звинувачень Росії у втручанні у вибори президента США, Twitter оголосив, що виявив 36 тис. акаунтів, ймовірно пов’язаних з російськими спецслужбами і “фабриками тролів”. З цих акаунтів написали 1,4 млн дописів у Twitter.
На російському досвіді?
Аналітик американського Альянсу з підтримки демократії Лора Розенбергер наприкінці березня пояснювала виданню Axios, що в інформаційній кампанії, пов’язаній з коронавірусом, Китай використовує методи, дуже схожі на російські.
Зокрема, китайці, за оцінкою пані Розенбергер, також намагалися створити нагромадження різних конспірологічних версій – у цьому випадку версій про походження нового коронавірусу.
Експерти відзначають, що особливо активно китайські офіційні особи, преса та пов’язані з ними акаунти в соцмережах підтримали припущення про те, що поява вірусу якось пов’язана з американськими військовими, а також про те, що перші хворі насправді з’явилися взагалі не в Ухані і не в Китаї, а в Італії.
Втім, зараз Китай, за оцінкою польського аналітика Марчіна Заборовського, намагається перемикнути увагу світової громадськості з питання про походження вірусу на те, як різні країни справляються з пандемією, і як добре це нібито вийшло у Китаю – на відміну від західних демократій.
Головний редактор аналітичного журналу Res Publica Nowa Марчін Заборовський кілька років займався відстеженням і протидією російської та проросійської пропаганди. Як зазначає Заборовський, на відміну від російської китайська інформаційна кампанія зараз зосереджена на одній темі, а її дії більш послідовні та скоординовані.
Залп по наративах
Європейська та американська преса, виявивши під час пандемії проблему китайської пропаганди, відкрила по цілі шквальний вогонь.
Тільки за останні вісім днів квітня статті про загрозу китайської пропаганди, необхідності боротися з нею, а також про те, що Китай треба покарати за передбачуване приховування масштабів загрози нового коронавірусу, опублікували британські Telegraph і Times (двічі), німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung, французькі Le Figaro і Le Monde, американська New York Times – це якщо перераховувати тільки найвідоміші та авторитетні видання.
В “битву наративів” включаються офіційні особи – і це не тільки Дональд Трамп, який давно “воює” з Китаєм.
Австралія закликала країни ВООЗ провести незалежне розслідування причин виникнення і поширення нового коронавірусу. Посол Китаю в Австралії Чен Цзінье на це заявив, що китайці можуть відмовитися від австралійських вин та яловичини, а також від навчання в австралійських університетах. У відповідь посол отримав відповідь міністра закордонних справ Австралії Маріс Пейн: вона порадила Китаю не намагатися тиснути на Австралію.
У Німеччині депутат бундестагу Маргарете Баума подала запит щодо чуток про спроби китайців вплинути на висвітлення подій. МВС відповіло, що “уряд в курсі окремих спроб китайських дипломатів, спрямованих на те, щоб домогтися позитивних заяв про методи боротьби з коронавірусом в КНР”, але уряд Німеччини не піддається цим спробам – хоча, з іншого боку, певною мірою визнає успіхи Китаю.
Марчін Заборовський вважає, що Китаю, попри масований інформаційний наступ, мало кого в Європі вдасться схилити на свою сторону: більшість європейців, на його думку, не сумнівається, що пандемія почалася в Китаї – і до того ж вважає, що китайці спочатку приховували масштаб лиха, чого не могло статися в демократичній країні.
“Китай програє цю битву наративів, – каже Заборовський, – не думаю, що багато купляться на його пропаганду. У всякому разі, в нашому регіоні, у Східній Європі, – точно небагато людей.